Норфолк тер'єр

Норфолк тер'єр — це маленька, надзвичайно енергійна і життєрадісна собака, яка бере свій початок у Великобританії. До 1964 року її не відокремлювали від норвіч тер'єра, і обидва різновиди входили до складу однієї породи. Цуценята з прямими й опущеними вухами народжувалися в одному пометі. Згодом їх поділили, і саме собаки з висячими вухами отримали назву норфолк тер'єри.

Історія цих собак сягає початку XIX століття. Вони з’явилися на фермах Східної Англії як результат схрещування бордер тер'єрів, керн тер'єрів та ірландських тер'єрів. Основне завдання цих маленьких, витривалих псів полягало в полюванні на щурів і мишей у стайнях та коморах. Їх цінували за сміливість, невибагливість та здатність проникати у вузькі щілини, де ховалися гризуни.

У середині XIX століття порода потрапила до Кембриджа. Студенти місцевого університету привозили таких собак до гуртожитків, де ті вправно боролися з пацюками. Один з ентузіастів, Джаред Хопкінс, поселив кількох тер’єрів у своїй стайні на Трампінгтон Стріт. Саме ця адреса згодом дала собакам одну з перших неофіційних назв — трампінгтонські тер’єри.

Хопкінс разом з місцевим собаківником на прізвисько Доггі почав систематичне розведення цих тер'єрів і активно поширював їх серед студентів. У той час більшість представників породи мали руду масть, яка стала типовою рисою.

У розведення активно включився Френк Джонс — майбутній заводчик та популяризатор породи, якому приписують офіційну назву "норвіч тер'єр" для собак з прямими вухами. Однією з ключових собак програми розведення була руда сука, на ім'я Регс, яка спочатку належала Джареду Хопкінсу, а потім перейшла до Джека Кока, боса Френка Джонса.

Після вивезення кількох особин до США, Френк почав просувати назву "норфолк тер’єр" для лінії з висячими вухами. У 1932 році Британський кінологічний клуб визнав назву, хоча офіційний поділ за типом вух відбувся лише у 1964 році. До цього в одному потомстві могли народжуватися як норфолки, так і норвічі.

Значний внесок у формування сучасного вигляду породи зробив інший заводчик — Р. Дж. Рід. У 1909 році він придбав доньку Регс і почав серію експериментальних схрещувань, у яких брали участь бедлінгтон-тер’єри, ірландські тер’єри та навіть стаффордширські бультер’єри. У 1929 році з’явився на світ Хорстед Мік — маленький рудий пес вагою близько 3 кг з виразними очима та короткими лапами. Він став зіркою породи й залишив вагомий слід у генетиці багатьох сьогоднішніх норфолків.

Після Другої світової війни заводчики припинили схрещування різних типів тер'єрів, і у 1964 році Кінологічний клуб Великобританії офіційно розділив норфолк і норвіч тер'єрів. Хоча стандарти обох порід залишилися подібними, головною відмінністю стала форма вух — висячі у норфолків і прямостоячі у норвічів. Американський кінологічний клуб визнав цей поділ у 1979 році.

Сьогодні норфолк тер'єри — це не лише ефективні мисливці на гризунів, а й чудові компаньйони для активних сімей. Їх цінують за кмітливість, товариськість і невибагливість у догляді, що робить породу однією з найулюбленіших серед маленьких тер'єрів у багатьох країнах світу.

Норфолк тер'єр — це невелика, але міцна собака з яскравим темпераментом та врівноваженим характером. Попри свої компактні розміри, ця порода відома неабиякою хоробрістю, енергійністю та інтелектом. Собаки мають прямокутне тіло, добре розвинену мускулатуру та короткі, сильні лапи, що дозволяє їм залишатися активними і витривалими навіть на складній місцевості.

Шерсть жорстка, щільна та пряма, з добре розвиненим підшерстком, що забезпечує захист у будь-яку погоду. Типова масть — рудий, рудо-пшеничний, чорний з підпалом або сірий з підпалом. У норфолк тер'єра висячі вуха, що м’яко прилягають до щік, що є основною відмінністю від близького родича — норвіч тер'єра.

Порода ідеально підходить для життя як у приватному будинку, так і в міській квартирі, за умови достатньої фізичної активності. Її зовнішність поєднує в собі компактність, витривалість і доброзичливий вираз мордочки, що не залишає байдужими любителів собак по всьому світу.

Жвавий темперамент і безмежна любов до своєї родини — ось що вирізняє норфолк тер'єра серед інших порід. Цей маленький, але яскравий пес завжди поруч із господарем, незалежно від його віку, статі чи стилю життя. Йому однаково комфортно як у міській квартирі, так і в заміському будинку, але в умовах міста важливо забезпечити йому достатньо фізичної активності та регулярних прогулянок.

Норфолк тер'єр — це невтомне джерело радості. Його життєрадісність заразна, і він легко перетворює буденність на пригоду. Хоча сьогодні його майже не використовують для полювання, у ньому й досі живе мисливський інстинкт. Випустивши його на прогулянці з повідка, не дивуйтеся, якщо він раптом помчить за білкою, птахом або навіть кішкою.

Поїздка на природу з таким собакою — це завжди весело і динамічно. Він обов’язково зверне увагу на будь-яку живність поблизу і спробує наздогнати її. Ця порода пасує активним людям, які не уявляють життя без руху. Якщо ж вам більше до вподоби спокійні вечори на дивані, вам, скоріш за все, буде складно знайти спільну мову з цим непосидючим собакою.

Інтелект норфолк тер'єра розвинений достатньо для того, щоб він легко вчився і розумів поведінкові очікування власника. Він добре вловлює настрій людини, реагує на емоції та тон голосу. Водночас деякі особини можуть проявляти впертість, що іноді ускладнює процес дресирування. Тому важливо бути терплячим і послідовним у вихованні, використовуючи позитивне підкріплення.

Цей невеликий, але хоробрий пес — чудовий охоронець. Він швидше спрацює як жива сигналізація, ніж як справжній захисник, але його пильність і чутливість до змін навколишнього середовища не залишаються без уваги. Якщо собака живе в приватному будинку, вона буде відповідально ставитись до охорони території. Її реакція на незнайомців може варіюватися, але в більшості випадків це не агресія, а настороженість і гавкіт у відповідь на будь-які незвичні звуки або рухи.

До дітей норфолк тер'єр ставиться доброзичливо. Він із задоволенням грається з ними, проводить час разом, але при цьому має межу терпимості. Це не собака-нянька, тому важливо навчити дитину поважати особистий простір пса, не тягати його за вуха чи хвіст. Малюків до п'яти років не варто залишати наодинці з собакою без нагляду дорослих.

Норфолк тер'єр добре піддається навчанню, особливо якщо процес базується на позитивному підкріпленні, похвалі та ласощах. Завдяки гострому розуму він швидко запам’ятовує команди, але водночас може проявляти впертість, особливо якщо дресирування буде монотонним або надто суворим. У такому випадку пес може втратити інтерес і відмовитися співпрацювати.

Цій породі притаманне бажання догодити господарю, але іноді мисливські інстинкти беруть гору над слухняністю. Тому важливо з раннього віку приділяти увагу соціалізації, закріпленню базових команд і поступово вводити складніші вправи. Раннє навчання допоможе сформувати врівноваженого та керованого собаку, якого буде легко брати з собою на прогулянки, у подорожі чи навіть у громадські місця.

Краще уникати покарань і надмірного тиску, адже це може призвести до тривожності або зниження довіри до власника. Оптимальним варіантом стане коротке, але регулярне тренування — до 10–15 хвилин кілька разів на день. Також рекомендується урізноманітнювати завдання, щоб зберегти інтерес собаки до процесу.

Норфолк тер'єр потребує помірного, але регулярного догляду. Його жорстка, дротяна шерсть не схильна до сильного линяння, проте вимагає періодичного тримінгу — вищипування відмерлого волосся приблизно кожні 2–3 місяці. Це допомагає зберегти природну текстуру шерсті та охайний вигляд собаки. Щотижневе розчісування запобігає утворенню ковтунів і дозволяє своєчасно виявити подразнення або паразитів.

Купати собаку слід у міру забруднення, використовуючи спеціальні шампуні для жорсткошерстих порід. Занадто часте миття може пересушити шкіру. Особливу увагу варто приділяти вухам — вони щільно прилягають і схильні до накопичення вологи, тому їх потрібно регулярно оглядати і чистити, щоб уникнути інфекцій.

Кігті необхідно підстригати раз на 3–4 тижні, якщо вони не сточуються природним шляхом. Очі бажано протирати вологою серветкою або м’якою тканиною, особливо після прогулянок. Також важливо не забувати про гігієну зубів — регулярне чищення спеціальною пастою або використання жувальних ласощів допомагає запобігти розвитку стоматологічних проблем.

Норфолк тер'єр загалом є міцною та витривалою породою, однак, як і багато інших собак, може мати спадкові чи набуті проблеми зі здоров’ям. Серед найпоширеніших захворювань, які зустрічаються у представників цієї породи, виділяють

• дисплазію тазостегнового суглоба
• вивих колінної чашечки
• захворювання очей, зокрема катаракту та атрофію сітківки
• епілепсію
• захворювання серця, наприклад, мітральну недостатність
• алергічні реакції на їжу або зовнішні подразники
• проблеми з зубами і яснами через схильність до накопичення зубного каменю

Регулярні огляди у ветеринара, профілактичні щеплення, збалансоване харчування і активний спосіб життя значно знижують ризик розвитку більшості з цих захворювань і допомагають підтримувати собаку в хорошій формі.