Норвіч тер'єр (норидж тер'єр)

Норвіч тер'єр — це одна з найменших порід серед тер'єрів, проте за своїм характером та енергією він зовсім не поступається більшим родичам. Ця порода сформувалася на межі XIX і XX століть у Великобританії. Перші представники з’явилися внаслідок схрещування самки невідомої породи з кантеберійським тер'єром у період з 1899 по 1902 роки. Отриманих собак спочатку називали трамплінг-тер'єрами.

Ключовою фігурою в історії породи став собака на прізвисько Регс, якого схрещували з іншими тер'єрами, серед яких були глен-оф-імал тер'єри, а можливо, і ірландські тер'єри. У певний час цих собак навіть називали тер'єрами Джонса — на честь Френка Джонса, який активно просував породу як у Великобританії, так і в США.

Попри свої скромні розміри, норвіч тер'єри зарекомендували себе як сміливі й витривалі мисливці. В Англії їх цінували за здатність полювати на щурів і лисиць, а також за сторожові якості. Серед студентів Кембриджського університету ці собаки були особливо популярні, оскільки ефективно боролися з щурами у гуртожитках і підвалах. Один зі студентів, Джаред Хопкінс, почав розводити норвічів у своїй стайні на Трампінгтон-стріт. Завдяки цьому собак іноді називали трампінгтон-тер'єрами.

Саме з цього розплідника походив відомий Регс, якого придбав Френк Джонс. Після цього кілька собак було вивезено до США, де вони швидко здобули популярність як відважні мисливці. Френк Джонс часто використовував їх разом із фоксхаундами, і ця комбінація добре працювала в польових умовах.

До 1904 року породу називали Джонс тер'єрами, однак коли Джонса запитали про її назву, він спонтанно відповів — норвіч тер'єри. З того часу ця назва і закріпилася. Саме Френк Джонс і його роботодавець Кок постачали собак першим заводчикам як в Англії, так і в Америці, сприяючи популяризації породи.

Невеликий розмір давав норвіч тер'єру перевагу перед більшими мисливськими собаками: він легко проникав у нори, виганяючи звідти лисиць, з якими не могли впоратися фоксхаунди. Довгий час норвіч і норфолк тер'єри вважалися однією породою, але в 1964 році Британський Кеннел Клуб офіційно розділив їх. Пізніше, у 1979 році, аналогічне рішення ухвалив Американський Кеннел Клуб. Норвіч тер'єром залишилася собака з прямими стоячими вухами, а варіант з опущеними вухами отримав назву норфолк тер'єр.

Норвіч тер'єр — це компактна, витривала та активна собака з яскравим темпераментом і доброзичливою зовнішністю. Завдяки своїм маленьким розмірам, він легко пристосовується до життя як у квартирі, так і в приватному будинку. Цей тер'єр має міцну статуру, короткі лапи та щільну, жорстку шерсть, яка надає йому типового "тер’єристого" вигляду. Його характерною рисою є стирчащі вуха, що додають виразності обличчю та відрізняють його від близького родича — норфолк тер'єра.

Очі в норвіч тер'єра темні, блискучі, з живим і пильним виразом. Хвіст зазвичай короткий, високо поставлений. Шерсть щільна, жорстка на дотик, з густим підшерстком, що добре захищає від холоду та вологи. Забарвлення може бути рудим, пшеничним, чорно-підпалим або сірим з підпалом.

Ця порода поєднує в собі привабливий зовнішній вигляд і неабияку енергійність, завдяки чому норвіч тер'єр чудово підходить як для сімей з дітьми, так і для активних людей, які люблять прогулянки, ігри та динамічний спосіб життя.

Майбутньому власнику варто знати, що норвіч тер'єр — це неймовірно енергійний собака. Незважаючи на свої компактні розміри, він має потужний запас енергії, який потребує щоденного вивільнення. Ця собака вимагає щонайменше двох активних прогулянок тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Причому це мають бути не спокійні прогулянки з повільним кроком, а справжні фізичні навантаження з іграми, бігом, тренуваннями й дослідженням нових територій.

Норвіч тер'єр ніколи не сидітиме спокійно поруч, поки ви відпочиваєте на лавці. Йому потрібно ваше залучення, увага й активність. Крім того, ця порода має виражені мисливські інстинкти. Якщо поблизу з'явиться білка, птах або кішка, тер’єр, швидше за все, спробує її впіймати — інстинкти спрацюють миттєво.

Це ідеальний компаньйон для активної людини або спортсмена. Також чудово підійде для сімей, де люблять прогулянки, рухливі ігри й спільне дозвілля. Норвіч тер’єр доброзичливий, веселий і розумний, чудово ладнає з людьми будь-якого віку — від дітей до літніх осіб. Завдяки розвиненому інтелекту, він часто приймає власні рішення, але зазвичай це не переходить у вперту непокору. Більшість представників породи охоче співпрацюють і намагаються радувати власника.

Особливо добре норвіч тер'єри взаємодіють з дітьми. Для собаки це джерело нескінченних ігор та спілкування. Проте важливо пам’ятати, що норвіч тер'єр має свою гідність і межі терпіння. Якщо дитина буде надто нав’язливою або грубою, собака може висловити невдоволення. Тому важливо ще з раннього віку навчати дітей правильному й поважному ставленню до тварин.

Ще одна особливість цієї породи — любов до копання. Це справжня пристрасть. Якщо собака мешкає в приватному будинку, бажано з дитинства привчити її рити в одному визначеному місці. Інакше є ризик втратити газон або клумби — норвіч тер’єр може легко перекопати весь двір.

Щодо сторонніх людей, поведінка собаки може варіюватися: від настороженої охорони території до дружелюбного прийому — усе залежить від ситуації та знайомства. Якщо ви представите гостя як друга родини, собака, ймовірно, прийме його. На вулиці до перехожих зазвичай байдужий або привітний.

З іншими тваринами норвіч тер'єр уживається досить добре, особливо якщо знайомство відбулося в ранньому віці. З кішками можливе співіснування, але бажано, щоб соціалізація починалась ще у цуценячому віці. Загалом, це жвавий, життєрадісний і розумний компаньйон, який ідеально підходить для активного способу життя.

Норвіч тер'єр — розумна і спостережлива порода, яка добре піддається навчанню, особливо якщо дресирування починається змалечку. У нього яскраво виражене бажання сподобатися власнику, що значно полегшує процес засвоєння команд. Водночас ця собака може проявляти незалежність, адже в неї добре розвинене почуття власної думки. Власнику важливо бути послідовним, спокійним і наполегливим.

Класичні методи позитивного підкріплення — найкращий підхід у роботі з норвіч тер'єром. Похвала, ласощі, ігри та емоційна підтримка допомагають утримувати його увагу і мотивують до подальшого навчання. Важливо уникати крику чи фізичних покарань — це може зруйнувати довіру і викликати зворотний ефект.

Ця порода швидко вчиться основним командам, таким як «сидіти», «до мене», «поруч» чи «фу». Але через вроджену енергійність та цікавість іноді може відволікатися, особливо під час прогулянок або в нових місцях. Тренування мають бути короткими, динамічними та цікавими, щоб уникнути нудьги.

Оскільки норвіч тер’єри мають мисливське минуле, їм подобаються завдання, пов’язані з пошуком, нюховими іграми та перешкодами. Це чудова можливість розвивати їхній інтелект і водночас забезпечувати фізичне навантаження. Також важливо з дитинства займатися соціалізацією — знайомити з іншими людьми, тваринами, шумами й різними ситуаціями.

Навчання норвіч тер’єра — це не лише процес дресирування, а спосіб зміцнення емоційного зв’язку з собакою. При правильному підході цей маленький тер'єр стане слухняним, уважним і завжди готовим до нових викликів улюбленцем.

Догляд за норвіч тер'єром не вимагає надмірних зусиль, однак вимагає регулярності. Шерсть у цієї породи жорстка, щільна і з водовідштовхувальним покривом. Вона не линяє рясно, але потребує періодичного тримінгу — процедури видалення відмерлого волосся. Рекомендується проводити ручний тримінг кожні 2–3 місяці, щоб шерсть залишалася в належному стані та не втрачала своїх природних захисних властивостей.

Розчісувати собаку бажано раз на тиждень, щоб уникнути звалювання волосся і своєчасно виявити паразитів або подразнення. Купати норвіч тер'єра потрібно не частіше ніж раз на 2–3 місяці або за потреби, використовуючи шампунь для жорсткошерстих порід.

Особливу увагу варто приділяти зубам, які бажано чистити кілька разів на тиждень, щоб запобігти утворенню зубного каменю та неприємному запаху з рота. Також потрібно регулярно перевіряти вуха та очищувати їх від забруднень, а кігті підстригати приблизно раз на місяць, якщо вони не сточуються природним шляхом.

Очі зазвичай не викликають особливих проблем, але їх також слід іноді оглядати та протирати м’якою серветкою при наявності виділень. У теплу пору року варто оглядати шерсть після прогулянок — тер’єри полюбляють досліджувати кущі та високу траву, де можуть причепитися кліщі чи інші паразити.

Норвіч тер’єр добре почувається як у квартирі, так і в приватному будинку, якщо має достатньо фізичної активності. Але навіть у дворі він потребує людської уваги — залишати його надовго на самоті не варто. Догляд за цією породою — це поєднання гігієнічних процедур і якісної взаємодії з собакою, яка найбільше цінує близькість до своєї родини.

Норвіч тер'єри загалом відрізняються добрим здоров’ям, проте, як і будь-яка інша порода, мають схильність до деяких генетичних і вікових захворювань. Регулярні візити до ветеринара та профілактичні обстеження допомагають вчасно виявити й запобігти багатьом з них. Серед найбільш поширених проблем у цієї породи можна відзначити такі:

• дисплазія кульшового суглоба — порушення формування суглоба, що може призводити до болю та обмеження рухливості
• вивих колінної чашечки — проблема, що найчастіше проявляється у маленьких активних собак і може потребувати оперативного втручання
• проблеми з диханням — через коротку морду деякі особини мають тенденцію до утрудненого дихання, особливо при фізичному навантаженні або перегріві
• захворювання очей — включаючи катаракту та глаукому, які можуть розвиватися з віком
• алергії — харчові або контактні, що проявляються свербінням, висипами або проблемами зі шкірою
• зубний камінь і хвороби ясен — типова проблема для дрібних порід, яку можна попередити регулярним чищенням зубів

Більшість із цих станів піддаються лікуванню або контролю при правильному догляді. Важливо не ігнорувати ознаки дискомфорту, змін у поведінці або апетиті собаки, щоб своєчасно звернутись до фахівця.