Леонбергер

Історія породи леонбергерів — це не просто хроніка виникнення нової собаки, а втілення мрії про створення живого символу. Засновник породи прагнув вивести собаку, яка нагадувала б лева — благородну тварину, зображену на гербі міста Леонберг у землі Баден-Вюртемберг на південному заході Німеччини. Саме від назви міста походить і ім'я породи.

Ініціатором створення леонбергера став Генріх Ессінг, радник муніципалітету Леонберга. Він був великим патріотом свого краю та щиро любив собак. У 1839 році Ессінг розпочав роботу над створенням нової породи, схрестивши чистокровного сенбернара з монастиря святого Бернара з чорнобілою самкою ньюфаундленда. Пізніше до програми розведення долучили також пиренейську гірську собаку, щоб посилити певні риси — силу, витривалість і характерний вигляд шерсті.

У 1846 році Генріх Ессінг оголосив про завершення роботи: з’явилася порода леонбергер — величезна, вражаюча собака з довгою переважно білою або кремовою шерстю. Він мріяв, щоб леонбергер став собакою не лише вищих верств суспільства, а й звичайних людей, символом рідної землі та гордістю міста Леонберг.

Спочатку леонбергери здобули популярність серед аристократії та інтелігенції. Завдяки своїй величній зовнішності та спокійному характеру ці собаки прикрашали маєтки багатьох знатних родин. З часом їх стали цінувати і фермери. До кінця XIX століття у Баден-Вюртемберзі леонбергери стали незамінними на фермах, де служили не тільки вірними сторожами, а й тягловими тваринами, здатними перевозити вантажі.

Цікаво, що в середині XIX століття в Російській імперії популярністю користувалися німецькі управителі маєтків, відомі своєю педантичністю та організованістю. У творах російської класичної літератури можна зустріти згадки про величезних собак, яких дарували ці управителі, що свідчить про потрапляння леонбергерів і на російські землі. В народі їх іноді жартома називали «телята» за великі розміри й добродушний характер.

На жаль, обидві світові війни завдали нищівного удару по породі. Популяція леонбергерів, як і багатьох інших собак у Європі, особливо в Німеччині, різко скоротилася. Після війни ентузіасти і заводчики доклали чимало зусиль для відновлення породи, але повністю зберегти початкову лінію вже не вдалося. Сьогоднішні леонбергери є спадкоємцями того давнього задуму — символами сили, гідності й вірності.

Леонбергер — це велика, м’язиста собака з гармонійною та величною статурою. Самці зазвичай важать від 48 до 75 кг, а їх зріст досягає 72–80 см. Суки дещо менші за розмірами. Шерсть густа, середньої довжини, із густим підшерстям, добре захищає від холоду і вологи. Колір шерсті варіюється від жовто-коричневого до рудого з чорною маскою на морді. Очі темно-коричневі, виразні, із добродушним поглядом. Характерною рисою породи є велична зовнішність у поєднанні з доброзичливим виразом обличчя.

Леонбергер — це справжній велетень із серцем добряка. Незважаючи на свої вражаючі габарити, він демонструє надзвичайно дружелюбний і ніжний характер у ставленні до членів родини. При належному вихованні цей собака слухняно виконує команди та намагається догодити господареві, щиро прагнучи бути корисним у межах своїх можливостей.

Леонбергер має безліч здібностей. Завдяки своїй силі, розуму та врівноваженій психіці, порода широко використовується у всьому світі як учасник пошуково-рятувальних операцій, собака-поводир і надійний захисник. Хоча у звичайному житті леонбергер ласкавий і спокійний, при виникненні загрози він миттєво переходить у режим захисника, демонструючи природний інстинкт охорони сім'ї та території.

Ці собаки добре усвідомлюють власну силу та розміри. Їхня врівноваженість і спокійна поведінка не повинні вводити в оману, адже при недостатній фізичній та розумовій активності леонбергер може проявляти руйнівні тенденції. Потужне тіло і розвинений інтелект вимагають регулярного навантаження. Без належних вправ пес може пошкодити меблі, стіни, двері та інші об'єкти у будинку, навіть не маючи злого наміру.

У стосунках з іншими тваринами леонбергер зазвичай поводиться спокійно і легко знаходить спільну мову як із собаками під час прогулянок, так і з іншими видами тварин. Зокрема, при правильному ранньому знайомстві леонбергер добре уживається з котами, зберігаючи доброзичливі відносини під одним дахом.

До дітей цей велетень ставиться з ніжністю і терпінням. Однак через свої великі розміри навіть молодецький ігровий стрибок може випадково збити з ніг маленьку дитину. Тому не рекомендується залишати наодинці леонбергера з дітьми молодшими п’яти років без нагляду дорослих. За правильного догляду та виховання це чудовий компаньйон, який однаково добре виконує ролі сімейного улюбленця, рятувальника, поводиря або просто вірного друга людини.

Леонбергер потребує ранньої соціалізації для формування врівноваженого, відкритого та гармонійного характеру у спілкуванні з людьми та іншими тваринами. Дуже важливо, щоб власник міг впевнено зайняти позицію лідера у взаєминах із собакою. Леонбергери, через свої великі розміри та силу, швидко відчувають невпевненість або страх господаря, що може спровокувати прагнення собаки домінувати у родині. Якщо пес зрозуміє, що власник не готовий бути лідером, він може почати приймати рішення самостійно, що ускладнить подальше виховання.

Навчання леонбергера має бути систематичним та послідовним, без тривалих перерв. Починати активну роботу рекомендується з віку шести місяців, поступово розширюючи набір навичок та команд. Заняття повинні відбуватися щодня, з акцентом на підтримання позитивного контакту з твариною. Під час дресирування важливо дотримуватися кількох принципів

• зберігати спокій та доброзичливий тон
• підкріплювати правильні дії похвалою та ласощами
• уникати фізичного покарання та надмірного тиску
• використовувати навчальні ігри та фізичні вправи для розвитку уважності та витривалості
• варіювати типи команд, щоб підтримувати інтерес і мотивацію собаки

Регулярні заняття сприяють не тільки навчанню базовим командам, але й зміцненню емоційного зв'язку між господарем і вихованцем. Леонбергер, який отримує достатньо уваги, навантаження та ласки, виростає врівноваженим, слухняним і надійним другом.

Леонбергер потребує регулярного догляду за шерстю, який включає вичісування 2-3 рази на тиждень. Будьте готові до того, що випадання шерсті буде значним у будь-яку пору року. Деякі власники навіть використовують зібрану шерсть для виготовлення шкарпеток, рукавиць або шарфів.

Очі собаки слід очищати щодня, щоб запобігти накопиченню бруду та можливим інфекціям. Вуха рекомендується перевіряти та чистити 2-3 рази на тиждень, особливо після прогулянок на природі. Кігті потрібно підстригати приблизно тричі на місяць, якщо вони не сточуються природним шляхом під час активних прогулянок.

Купати леонбергера бажано не рідше одного разу на тиждень, особливо якщо собака живе в будинку. Якщо ж пес проводить багато часу на подвір'ї, купання можна робити рідше, орієнтуючись на ступінь забруднення шерсті. Використовуйте м'які шампуні, призначені для собак, щоб не пересушити шкіру.

Варто пам'ятати, що через густу та щільну шерсть леонбергери важко переносять спеку. У літній період важливо забезпечити їм доступ до тіні, прохолодної води та уникати активних фізичних навантажень у найспекотніші години. Натомість холодні погодні умови ця порода переносить чудово, завдяки своїй природній "шубі", яка надійно захищає її від морозу та вітру.

Як і багато великих порід, леонбергери схильні до певних генетичних захворювань. Серед найпоширеніших проблем зі здоров’ям:

• дисплазія кульшових і ліктьових суглобів
• кардіоміопатія
• рак кісток
• заворот шлунка
• катаракта та інші проблеми із зором

Регулярні ветеринарні обстеження, контроль ваги та відповідальний вибір заводчика допоможуть знизити ризики розвитку спадкових захворювань та забезпечити довге і здорове життя леонбергера.