Собаки, як і більшість інших ссавців, не мають кольорового зору. Ще в 1909 році було доведено, що собаки не здатні розрізняти кольори, а реагують лише на яскравість. Інакше кажучи, їх зір страждає від дихроматизму. Пізніше з'явилися повідомлення, що деякі мисливські собаки можуть розрізняти певні кольори спектра.
Однак у кінці 1969 року в спеціалізованій консультації було підтверджено, що собаки мають ахроматичний зір і бачать навколишній світ лише в чорному і білому кольорах. Інакше кажучи, кольорове зображення вони сприймають у сірих відтінках. Лише інтенсивність сірого кольору для них буде різною: жовтий колір виглядає як світло-сірий, оранжевий і синій – трохи темнішими, а червоний, зелений і фіолетовий – темно-сірими, майже чорними. Собаки дуже точно можуть розрізняти квадрати або кола та еліпси зі співвідношенням сторін 9:8, а от відрізнити кольорові квадрати серед безлічі білих, сірих і чорних не можуть.
Зір собак загалом дуже сильно відрізняється від зору людини. У них, як і у їх предків – вовків, і взагалі у сумчастих і нічних тварин, сітківка складається переважно з паличок. На відміну від людини у собак немає жовтої плями на сітківці, а значить, немає й основної маси сприймаючих кольорів колбочок. Це і пояснює, чому собаки не розрізняють кольори.
Відгуки