Доберман

Порода доберман виникла завдяки ініціативі Луїса Добермана — податківця з німецького міста Апольд (Тюрінгія), який також захоплювався розведенням собак. Його метою було створити надійного і відданого охоронця, а не нову породу. Початок селекції припадає на 1870-ті роки. У процесі схрещування він використовував ротвейлерів, німецьких пінчерів, тер'єрів та, ймовірно, інших порід, точний список яких так і залишився невідомим.

Уперше добермани були представлені публіці на виставці собак у 1876 році, де вони відразу ж привернули увагу завдяки своїм якостям охоронця. Після смерті Луїса Добермана в 1894 році, німецькі заводчики продовжили роботу над породою, зосередившись на розвитку інтелекту, витривалості та охоронних інстинктів. На ранніх етапах селекції зовнішній вигляд мав другорядне значення — головне було створити ідеального службового собаку.

На початку XX століття добермани почали здобувати популярність за межами Німеччини. Проте їхня репутація була суперечливою — багато людей вважали їх надто агресивними, тому остерігалися тримати таких собак у домі. Ситуацію змінив кінолог Отто Геллер, який працював над пом’якшенням характеру та гармонізацією зовнішності породи, зробивши доберманів більш придатними для життя в родині.

У 1900 році порода була офіційно визнана в Німеччині, а в 1908 перші добермани були завезені до США. Один із них миттєво отримав нагороду «Best in Show», і це стало поштовхом до подальшої популяризації породи. У 1921 році в Америці був створений Клуб доберман-пінчер, який наступного року затвердив німецький стандарт як офіційний.

Попри те, що під час Першої світової війни популяція доберманів суттєво скоротилася, особливо в Німеччині, у подальші десятиліття їх активно використовували у поліції, армії та службах охорони. Після Другої світової війни основні програми розведення були перенесені до США, оскільки в Німеччині була важка ситуація. Існує думка, що саме завдяки екземплярам, які опинилися в Америці, порода змогла зберегтися.

Спочатку порода носила назву доберман-пінчер, проте в середині XX століття слово «пінчер» було прибрано в багатьох країнах, аби підкреслити унікальність цієї породи. Доберман і сьогодні залишається однією з найвідоміших службових і сімейних порід у світі — розумний, витривалий, елегантний і надзвичайно вірний своїм господарям.

Доберман — це елегантна й атлетична порода собак, яка поєднує в собі силу, витривалість і грацію. Їхнє тіло має підтягнуту, мускулисту будову, що підкреслює спортивну натуру цих собак. Вони мають струнку фігуру з чітко вираженими м'язами, довгі й міцні лапи, що забезпечують їм легкість у русі та чудову швидкість.

Шия у добермана витончена й довга, голова — вузька й витягнута з гармонійними пропорціями. Очі зазвичай мають темний відтінок і виражають уважність та інтелект. Вуха в деяких країнах піддають купіруванню, щоб зробити їх вертикальними. Така практика історично пояснювалась бажанням покращити слухові здібності собаки, оскільки опущені вуха можуть частково перешкоджати сприйняттю звуків. Проте сучасні дослідження ставлять це твердження під сумнів, а купірування вух і хвостів у багатьох країнах заборонене з етичних міркувань.

Хвіст у добермана зазвичай короткий, оскільки його часто купірують ще у віці кількох днів після народження. Але все частіше можна зустріти доберманів із природними вухами та хвостом, що надає їм м’якшого вигляду без втрати ані характеру, ані робочих якостей. Загалом доберман — це порода, яка чудово поєднує в собі зовнішню витонченість і справжню силу, що робить її однією з найвпізнаваніших серед службових собак.

Часто доберманів помилково вважають надто агресивними та небезпечними собаками, яких не рекомендують тримати в родинах з дітьми. Однак така думка є застарілою та не зовсім справедливою. Проблема полягає не в самій породі, а в тому, що з часом зросла кількість недобросовісних заводчиків, які нехтують якістю селекції, дозволяють неконтрольоване схрещування та не займаються належним вихованням своїх собак.

Якщо ж доберман вирощений у відповідальному розпліднику, має хорошу родовідну та потрапив до рук дбайливого господаря, він стане чудовим компаньйоном для всієї сім’ї. Ці собаки дуже лояльні до своїх близьких, легко прив’язуються до господарів і виявляють велику відданість. Їхня відкритість, довіра і бажання захищати роблять їх ідеальними як для активного способу життя, так і для родинного середовища.

Добермани мають сильну інстинктивну схильність до охорони, і навіть без спеціального дресирування вони сприймають себе як захисників своїх людей. Це дуже розумна порода: собаки легко навчаються, швидко засвоюють команди, зазвичай не проявляють впертості та чудово адаптуються до нових умов. Інтелект добермана дозволяє йому не тільки виконувати складні завдання, а й розуміти емоції господаря, що робить їх відмінними партнерами в тренуваннях і повсякденному житті.

Вони дуже енергійні та потребують регулярної фізичної активності — прогулянок, бігу, ігор і тренувань. Інтелектуальні ігри також важливі для їх гармонійного розвитку. Ігрова поведінка та “щенячі” риси зберігаються до 3–4 років, що додає доберману особливого шарму. З іншими тваринами порода зазвичай ладнає добре, але з кішками краще знайомити ще у щенячому віці.

Добермани добре ставляться до дітей, особливо якщо пройшли ранню соціалізацію. Вони можуть бути терплячими, лагідними й водночас пильними. Це робить їх чудовим вибором не лише для сімей, а й для людей, які шукають собаку з охоронними навичками. За умови правильного виховання доберман стане вірним, розумним і надзвичайно відданим другом на багато років.

Добермани відомі своєю високою інтелектуальністю та природною схильністю до навчання. Вони не просто сприймають тренування як обов’язок — для них це спосіб взаємодії з господарем і прояву власного потенціалу. Вже з раннього віку ці собаки демонструють зацікавленість у пізнанні нового і прагнення бути корисними, що робить їх надзвичайно слухняними та мотивованими партнерами у навчальному процесі.

Основні команди на кшталт "сидіти", "лежати", "до мене" або "фу" — це лише базис, який доберман здатен освоїти досить швидко. Завдяки вродженим інстинктам охоронця та гарній фізичній формі, представники цієї породи також чудово підходять для професійної дресури. Вони можуть навчитися виконувати складні завдання: патрулювання, охорона території, захист власника або майна. Саме ці якості закладені в породі ще на етапі її формування.

Однак дресура добермана вимагає терпіння, послідовності та доброзичливості. Жорстокість або фізичне покарання не лише неефективні, а й можуть зруйнувати довіру між собакою та власником. Найкраще підходить метод позитивного підкріплення — заохочення за правильні дії, використання ласощів або похвали.

Щоб доберман не втрачав інтерес до занять, важливо урізноманітнювати тренування. Один день може бути присвячений фізичній активності — біг, вправи на витривалість, ігри з м’ячем, а наступний — інтелектуальним завданням, які сприяють розвитку слухняності та логіки. Такий підхід дозволяє не лише підтримувати форму, але й робить вихованця емоційно задоволеним і психологічно збалансованим.

З правильним підходом доберман стане не просто собакою, а справжнім другом, охоронцем і компаньйоном, який буде розуміти господаря з пів слова та завжди готовий підтримати у будь-якій ситуації.

Доберман має коротку, гладку і щільно прилягаючу до тіла шерсть, яка не потребує складного догляду. Достатньо вичісувати собаку один раз на тиждень за допомогою м'якої щітки або рукавиці для грумінгу, щоб видалити відмерлі волоски та зберегти блиск шерсті. У період линяння, що зазвичай припадає на весну та осінь, рекомендується проводити процедуру частіше — двічі на тиждень.

Кігті добермана швидко ростуть, тому їх потрібно підстригати приблизно кожні 7–10 днів, щоб уникнути надмірного тиску на лапи та розшарування. Особливої уваги потребують очі — їх протирають щодня чистою м’якою серветкою або ватним диском, змоченим у кип’яченій воді або спеціальному лосьйоні. Це допомагає запобігти скупченню виділень і розвитку інфекцій.

Вуха добермана, особливо якщо вони купіровані, очищують два-три рази на тиждень. Для цього використовують спеціальні лосьйони або серветки, уникаючи проникнення глибоко в слуховий канал. Купати собаку слід не частіше ніж один-два рази на місяць, або за потребою, якщо пес забруднився. Часте миття може порушити природний жировий баланс шкіри. Для купання рекомендується використовувати м’який шампунь, розроблений спеціально для собак із чутливою шкірою.

Регулярний догляд не лише підтримує зовнішній вигляд добермана, а й дозволяє вчасно помітити можливі проблеми зі здоров’ям — висипи, подразнення або паразитів. Це важлива частина загального догляду, яка впливає на самопочуття та настрій вашого улюбленця.

Як і багато інших порід, добермани мають генетичну схильність до ряду захворювань. Ці хвороби можуть бути як спадковими, так і пов’язаними з особливостями будови тіла чи обміну речовин. Ось деякі з них:

• хвороба фон Віллебранда — спадкове порушення згортання крові;
• дисплазія тазостегнового суглоба — генетичне захворювання, яке викликає біль і кульгавість;
• прогресуюча атрофія сітківки — дегенеративне захворювання очей, що призводить до сліпоти;
• синдром Вобблера — неврологічне порушення, пов’язане зі стисненням спинного мозку;
• кардіоміопатія — хронічне захворювання серцевого м’яза, яке може призвести до серцевої недостатності;
• альбінізм — рідкісна генетична мутація, що викликає відсутність пігментації;
• алопеція, пов’язана з мутаціями кольору шерсті — втрата шерсті внаслідок генетичних змін;
• нарколепсія — рідкісний неврологічний розлад, що викликає раптову сонливість;
• шлуночковий дилатаційний вольвулус (вздуття живота або закрутка кишок) — небезпечний стан, що потребує негайної ветеринарної допомоги.

Добермани — не лише елегантні та енергійні собаки, а й мають багату історію та вражаючі факти:

Цікаві факти
1. Собаки, на ім'я Боско і Цезі були першими доберманами, записаними в німецьких племінних книгах у 1893 і 1894 роках як родоначальники породи.
2. У 1900 році доберман був офіційно визнаний окремою породою собак.
3. Доберман, на ім'я Rancho Dobe's Storm здобув титул "Best in Show" на виставці Вестмінстерського Кеннел Клубу у 1952 та 1953 роках. Він виграв понад 25 змагань і залишив після себе більше ніж 300 щенят. Його ім’я увічнено в Залі слави Музею собак у Сент-Луїсі.
4. Пес, на ім'я Кеппі врятував життя 250 солдатів під час Другої світової війни, працюючи службовим псом у Корпусі морської піхоти США. Попри смертельні поранення від гранати, він устиг попередити своїх товаришів про ворога на острові Гуам.
5. Завдяки високому інтелекту добермани використовуються поліцією, військовими та охоронними структурами по всьому світу.

Чи знали ви?
На військово-морській базі США в Гуамі існує собаче кладовище, де встановлено меморіал з написом "Вірний завжди" на честь доберманів, які загинули, виконуючи завдання розвідників, посланців та сторожових псів у роки Другої світової війни.