Ротвейлер

Порода ротвейлер має глибоке історичне коріння, яке веде до часів Римської імперії. Хоча сьогодні вона вважається німецькою, її зародження почалося ще тоді, коли сучасна Німеччина складалася з поселень південногерманських племен.

Під час завоювання римляни просувалися на північ, захоплюючи нові території, зокрема за Рейном. Разом із ними пересувалися бойові собаки, які схрещувалися з місцевими породами, започатковуючи нову лінію сильних і витривалих псів.

Через століття, в одному з містечок, де будували церкву, знайшли залишки стародавньої римської вілли з червоною черепицею. Ця знахідка стала підґрунтям для назви міста Ротвайль (від нім. das rote Wil — «червона черепиця») і, пізніше, породи собак, яка набула популярності в регіоні.

У середні віки ротвейлерів широко використовували м’ясники. Вони супроводжували худобу на шляху до ринку, охороняли вантажі та захищали від грабіжників. Іноді собак навіть запрягали у маленькі візки для транспортування м’яса. А гроші, зароблені на продажах, ховали у гаманці, прив’язаному до шиї собаки — так довіряли її силі, сміливості та відданості.

З появою залізниці потреба в собаках-охоронцях зменшилась, і кількість ротвейлерів стрімко скоротилася. На виставці у Хайльбронні 1881 року було представлено лише одного представника породи.

Проте вже в 1901 році ситуація змінилася: ентузіасти заснували клуб ротвейлерів і леонбергерів, а також затвердили перший офіційний стандарт породи. Відтоді він майже не зазнав змін.

У США ротвейлери з’явилися наприкінці 1920-х років, коли багато німців емігрували після Першої світової війни. У 1931 році в Америці було зареєстровано першу собаку цієї породи — її звали Стінка фон Фельсенмер.

До 1990 року популярність породи стрімко зросла, Американський Кеннел Клуб зареєстрував понад 100 000 власників ротвейлерів, що стало свідченням їхньої популярності, сили та відданого характеру.

Ротвейлери — це потужні, міцно збудовані собаки з добре розвиненою мускулатурою. Їхнє тіло компактне та масивне, з широкими, глибокими грудьми, що підкреслюють силу породи. Лапи середньої довжини, сильні та мускулисті, забезпечують відмінну стійкість і витривалість. Шия коротка, але товста й міцна, гармонійно переходить у масивну голову з вираженою мордою. Вуха середнього розміру, звисають вниз і прилягають до щік. Хвіст у багатьох випадках купірують. Класичне забарвлення — чорне з характерними рудими або махаоновими підпалинами.

Ці собаки вирізняються високим інтелектом, хоча часто їх недооцінюють, акцентуючи лише на охоронних чи силових якостях. Насправді ротвейлер — кмітливий і чутливий до настроїв господаря пес, якому потрібна розумова стимуляція не менше, ніж фізична активність.

Активні прогулянки, тренування, ігри на свіжому повітрі — все це необхідно для збереження гарної фізичної форми. Особливо важливо стежити за вагою ротвейлера після досягнення зрілого віку, оскільки вони схильні до набору зайвих кілограмів.

Собаки цієї породи мають сильну волю і власну гідність. Вони не терплять грубості чи несправедливих наказів. Тиск чи жорстке виховання можуть негативно вплинути на психіку ротвейлера і спровокувати проблеми в майбутньому. Найкращий шлях — виховувати з повагою, мудро та послідовно.

Ротвейлери дуже віддані своїй родині, особливо дітям. Вони часто стають справжніми охоронцями для малюків і готові захищати їх за будь-яких обставин.

До незнайомців ставляться насторожено, але без зайвої агресії, якщо не відчувають загрози. Щоб уникнути конфліктів з іншими тваринами, такими як коти, бажано знайомити ротвейлера з ними ще в щенячому віці. Рання соціалізація — ключовий фактор у формуванні врівноваженої та контактної собаки.

Щенята ротвейлера мають сильний характер і схильність до впертості, тому виховання слід починати ще з раннього віку. Найкраще, щоб дресирування проводила досвідчена та врівноважена людина, яка добре розуміється на поведінці собак.

Ротвейлери чудово піддаються навчанню, особливо в ролі охоронців або захисників. Вони вирізняються розумом і гарною пам’яттю, що дозволяє їм легко освоювати як базові, так і більш складні команди. Водночас через сильний і незалежний характер, важливо правильно організувати взаємодію з собакою як у повсякденному житті, так і під час тренувань.

Використовувати силові методи або намагатися зламати характер собаки недоцільно. Натомість слід будувати взаємини на основі взаємної поваги та авторитету власника. Правильна поведінка, послідовність і впевнене лідерство допоможуть виховати слухняного та врівноваженого ротвейлера.

Ротвейлери мають коротку шерсть, яка не потребує складного догляду — достатньо розчісувати її один раз на тиждень. Очі улюбленця слід очищати щодня, щоб уникнути скупчення виділень. Вуха бажано перевіряти та чистити 2–3 рази на тиждень або після активної прогулянки, особливо у вологу чи запилюжену погоду.

Купати собаку рекомендується двічі на місяць, а кігті варто підстригати приблизно кожні 10 днів. Ротвейлери схильні до набору зайвої ваги, тому важливо контролювати їхній раціон і не перегодовувати.

Ця порода обожнює активність та свіже повітря, тому їй необхідні як мінімум дві довгі прогулянки на день. Щоденна фізична активність має тривати близько двох годин, аби підтримувати хорошу форму та психологічне здоров’я собаки.

Хоча ротвейлери відомі своєю силою та витривалістю, вони можуть страждати від низки захворювань, серед яких:

• Алергії;
• Дисплазія тазостегнового суглоба;
• Дисплазія ліктьового суглоба;
• Стеноз аорти або субаортальний стеноз;
• Остеосаркома, яка є різновидом ракового захворювання;
• Гіпотиреоз;
• Ганостеїт;
• Заворот кишок або скручений шлунок.

Цікаві факти
1. Порода ротвейлерів була офіційно визнана Американським клубом собаківництва (АКС) у 1931 році та займає 8-ме місце за популярністю серед 194 порід..
2. Ротвейлери здатні вражати своєю чутливістю та можуть відчувати радість.
3. У середньовіччі деякі торговці подорожували з ротвейлерами, які носили дорогоцінні камені та гроші в мішечку, прив'язаному до шиї.
4. Ротвейлери стали одними з перших собак-поводирів.
5. Ротвейлер, на ім'я Стінка був введений до Залу Слави тварин Пурина у 2011 році за те, що врятував життя колишньому солдату, допомагаючи йому впоратись з посттравматичним стресом.
6. Під час Першої світової війни ротвейлери часто використовувались як поліцейські собаки.
7. Ротвейлери схильні до переїдання (як і лабрадори), що може призвести до зайвої ваги, якщо не контролювати їхнє харчування.

А ви знали?
Знаменитості також є прихильниками цієї породи. Наприклад, Уілл Сміт має п’ять ротвейлерів, Бруно Марс утримує ротвейлера, на ім'я Джероні, а Леонардо Ді Капріо — ротвейлера на прізвисько Малюк.