Британська короткошерста

Історія британської короткошерстої кішки має глибоке коріння, яке сягає ще часів Римської імперії. Вважається, що перші предки цієї породи прибули на Британські острови разом із римськими легіонерами після завоювання Юлієм Цезарем у період між 43 роком до н.е. та 60 роком н.е. Римляни засновували укріплені табори, будували дороги та освоювали нові території, і, вирушаючи на чужину, часто брали із собою домашніх тварин, зокрема кішок. Цих тварин цінували не лише як улюбленців, але й як ефективних борців із гризунами, що були проблемою в таборах та поселеннях.

Протягом кількох століть завезені кішки схрещувалися з місцевими дикими популяціями, і до V століття н.е. на островах сформувалася окрема порода, яка згодом отримала назву британська короткошерста. Її щільна статура, широка мордочка та коротка густа шерсть стали результатом природного відбору та адаптації до суворішого британського клімату.

Попри те, що офіційне визнання породи відбулося лише у 1870 році Британською асоціацією любителів кішок, селекційна робота над удосконаленням зовнішності та характеру цих тварин розпочалася значно раніше. Особливо активно виведенням займалися заводчики на півночі Англії. Одним із перших популярних варіантів породи стала чорна британська короткошерста, представниця якої брала участь у великій виставці кішок у Лондоні в 1871 році, що проходила в Кришталевому палаці.

Ця виставка стала важливою подією для розвитку породи — після неї інтерес до британських короткошерстих різко зріс. Заводчики почали експериментувати з новими забарвленнями, зокрема блакитним, кремовим, біколорами та іншими, активно презентуючи їх на виставках по всій Великій Британії до початку XX століття. Водночас порода відчувала конкуренцію з боку перських та ангорських кішок, яких привозили на острови з інших регіонів.

Періоди Першої та особливо Другої світової війни стали важким випробуванням для багатьох порід, і британська короткошерста не була винятком — кількість чистокровних особин значно скоротилася. Відновлення популяції вимагало десятиліть наполегливої праці ентузіастів та професійних заводчиків. Задля підтримки генетичного різноманіття проводилися контрольовані схрещування з персами, що дозволило зберегти міцну будову тіла та округлі риси породи.

Символом відродження став кіт, на ім'я Бринбубу Маленький Монарх, якому першим у Великій Британії було присвоєно титул Гранда Чемпіона GCCF (Governing Council of the Cat Fancy). Він став надзвичайно популярним племінним котом, і багато сучасних представників породи мають його у своєму родоводі. Його внесок у розвиток британської короткошерстої кішки визнається одним із найзначніших у сучасній історії цієї породи.

Британська короткошерста кішка — це спокійний, врівноважений і відданий улюбленець, який чудово підходить для життя в родині. Вона легко адаптується до різних умов, має м’який характер і водночас зберігає незалежність. Ці коти не надто нав’язливі, але щиро прив’язуються до господарів і з радістю відгукуються на ласку, якщо її не занадто багато. Вони не терплять надмірного тискання чи частого носіння на руках, віддаючи перевагу повазі до свого особистого простору.

Тривалість життя британців зазвичай становить близько 15 років, проте при належному догляді, якісному харчуванні та регулярних оглядах у ветеринара вони можуть прожити і до 20 років. Це довгожителі серед порід, яких легко підтримувати у добрій формі.

Найвідомішим і найпопулярнішим кольором шерсті є сіроголубий, проте спектр забарвлень набагато ширший. Існують чорні, шоколадні, кремові, білі, руді, полосаті та навіть кольори з візерунками типу таббі чи колорпойнт. Важливу роль у різноманітності відтінків зіграли персидські кішки — в першій половині 20 століття британців часто схрещували з ними для покращення типу шерсті та кольору. Це й призвело до появи сучасного різноманіття забарвлень.

Британські короткошерсті мають щільну, плюшеву шерсть з густим підшерстям, що додає їм особливого шарму. Вушка у них невеликі, округлі й поставлені широко. Найбільш типовим кольором очей є глибокий, яскраво-помаранчевий, однак у деяких варіаціях забарвлення можуть траплятися й голубі очі — як обидва, так і один з них. Погляд цих кішок часто описують як глибокий і зачаровуючий.

Тіло у британців компактне, м’язисте, з масивними лапами та короткими, але сильними кінцівками. У них широкий грудний кошик і потужна шия. Вся їхня статура виглядає гармонійною та врівноваженою, підкреслюючи шляхетність цієї породи.

Ці кішки добре ладнають із собаками та іншими домашніми тваринами, за умови, що ті не проявляють агресії. Британці чудово підходять для спокійного життя в квартирі, але й не проти активних ігор за власною ініціативою. Вони не зруйнують будинок, не будуть безпричинно нявкати та залишаються інтелігентними навіть у найменших деталях поведінки.

Британська короткошерста кішка вважається однією з найдавніших порід, що були одомашнені людиною. Вона здобула популярність не лише завдяки своєму благородному вигляду, а й через спокійний і врівноважений характер. Ці тварини мають щільну плюшеву шерсть, круглу мордочку та виразні очі, що надає їм особливої чарівності.

Це дуже доброзичливі й урівноважені тварини, які легко адаптуються до ритму життя людини. Вони чудово підходять як для сімей з дітьми, так і для самотніх людей, шукаючи спокійного та вірного компаньйона. Британці не нав’язливі, але з радістю проведуть час поруч, якщо відчують настрій господаря.

Кішка цієї породи розумна і допитлива, виявляє інтерес до всього нового в домі. Навіть у поважному віці вона зберігає грайливість і може з ентузіазмом ганяти іграшки або досліджувати незнайомі куточки. Водночас вона не потребує постійної уваги, але буде щаслива, якщо її залучати до спільної активності.

За відсутності достатньої фізичної та емоційної стимуляції британська короткошерста може стати занадто спокійною, навіть інертною. У такому випадку вона перетворюється на миле, але малорухливе створіння, яке здебільшого дрімає десь на дивані. Тому важливо підтримувати її активність через ігри й ласку.

Іноді ці кішки можуть проявляти увагу в кумедний спосіб. Наприклад, якщо ви зосереджені на роботі за ноутбуком, не дивуйтеся, якщо пухнастий товариш влаштується прямо на клавіатурі, нагадуючи про себе ніжним муркотінням.

Кошенята британської породи зазвичай не потребують складного догляду за здоров’ям, оскільки ці тварини вважаються витривалими та мають міцний імунітет. Проте, незважаючи на загальну стійкість, існують певні спадкові захворювання, які частіше зустрічаються саме у британських котів. Важливо бути обізнаним щодо цих ризиків і періодично проходити профілактичні огляди у ветеринара.

До найпоширеніших захворювань, які можуть спостерігатися у британців, належать

• полікістоз нирок (PKD)
• гіпертрофічна кардіоміопатія (HCM)
• полідактилія — наявність зайвих пальців на лапах, що зазвичай не шкодить здоров’ю
• гемофілія B — спадкове порушення згортання крові, пов'язане з Х-хромосомою

Регулярні огляди, збалансоване харчування та турбота допоможуть зберегти здоров’я британського кошеняти протягом усього життя. У разі підозри на спадкові захворювання бажано звернутися до ветеринара, який може провести генетичні тести або ультразвукове обстеження.

Британська короткошерста кішка — це одна з найбільш невибагливих у догляді порід. Її щільна та плюшева шерсть не звалюється і не вимагає щоденного розчісування, однак регулярне вичісування 2–3 рази на тиждень щіткою допоможе видалити відмерлі волоски, зменшити линяння та зберегти блиск шерсті. У період сезонного линяння кількість процедур можна збільшити.

Крім догляду за шерстю, необхідно слідкувати за чистотою вух. Раз на тиждень оглядайте вушні раковини на предмет забруднень чи запалення. При необхідності обережно очищайте їх спеціальними серветками або ватним диском, змоченим у ветеринарному засобі для чищення вух.

Також рекомендується регулярно перевіряти стан очей і зубів. Очі можна протирати м’якою серветкою при наявності виділень. Для збереження здоров’я зубів бажано привчити кішку до чищення зубів або давати спеціальні ласощі, які зменшують наліт. Не забувайте про підрізання кігтів кожні 2–3 тижні та підтримку чистоти туалету.

Цікаві факти
1. Породі кішок британська короткошерста потрібно близько п’яти років для досягнення повної фізичної зрілості.
2. Оскільки ця порода не любить холод, її краще утримувати в приміщенні.
3. Два найвідоміші коти — це британські короткошерсті: кіт у сапогах і чеширський кіт з «Аліси в країні чудес».
4. Британці були єдиними породистими кішками, представленими на найперших виставках котів.
5. У породи може бути більше ніж 100 варіантів забарвлення шерсті, а також колір очей у кішки залежить від її окрасу.
6. Ця порода кішок любить поїсти і може схильна до ожиріння, тому важливо стежити за кількістю споживаної їжі і не перегодовувати тварину.
7. Британська кішка підійде для тих, хто вперше заводить домашнього улюбленця, оскільки за нею дуже просто доглядати.

Чи знаєте ви?
Британцям не подобається, коли їх піднімають і переносять, оскільки вони віддають перевагу міцно стояти на землі.