Турецька ангора (ангора)

Як видно з назви, турецька ангора має своє коріння в Туреччині, де її завжди вважали справжнім скарбом. Ці витончені кішки згадуються в історичних джерелах ще з XVI століття. Вважається, що саме турецька ангора стала однією з основних порід, які сприяли формуванню персидської кішки завдяки своїй довгій, м’якій шерсті та граційній зовнішності.

На початку XX століття порода опинилася на межі зникнення. Однак у Туреччині вона була настільки цінною, що влада вирішила зберегти її як частину національної спадщини. Було започатковано офіційну програму з розведення турецьких ангор у зоопарку міста Анкара. Основну увагу приділяли білим особинам з блакитними або різнокольоровими очима, які вважалися еталоном краси.

У 1950-х роках американські військові, які перебували на службі в Туреччині, звернули увагу на цих незвичайних кішок під час візитів до анкарського зоопарку. Лише на початку 1960-х зоопарк дозволив дружині американського полковника, Ліесі Грант, придбати пару чистокровних ангор. Ці кішки були перевезені до США, де й розпочалася їхня нова історія.

У 1968 році порода була офіційно зареєстрована Асоціацією любителів котів, а вже у 1972 році ангор допущено до участі у чемпіонатах. З часом вони здобули визнання й у міжнародних фелінологічних колах. У 1979 році турецька ангора отримала чемпіонський статус у Міжнародній фелінологічній асоціації, що закріпило її статус як однієї з найелегантніших порід у світі.

Турецька ангора — елегантна й витончена кішка, що вражає своєю довгою, шовковистою шерстю, яка м’яка на дотик і виглядає по-королівськи. Ці тварини гармонійно складені, рухаються легко, граційно і з вражаючою пластичністю. Їх поведінка вражає впевненістю, а зовнішність — вишуканістю.

Голова у турецької ангори невелика, має витончену форму з плавними лініями. Очі великі, виразні, нагадують за формою волоський горіх і створюють відкритий, доброзичливий погляд. Забарвлення очей буває найрізноманітнішим — від зеленого до бурштинового або блакитного, і воно не залежить від кольору шерсті. Часто зустрічаються ангорські коти з очима різного кольору, що надає їм особливої чарівності.

Вуха великі, широко посаджені, злегка загострені на кінчиках і вкриті ніжним волоссям. Вони розташовані високо і гармонійно підкреслюють форму голови.

Тіло у представників цієї породи довге, гнучке і струнке. Їхні лапи також подовжені, причому задні трохи довші за передні, що додає граційності під час ходи. Лапи компактні, з овальною формою подушечок, добре пропорційні будові тіла.

Дорослі коти зазвичай важать від 5 до 6 кг, а кішки трохи менше — від 3 до 5 кг. Турецькі ангори славляться своїм міцним здоров’ям і можуть прожити від 15 до 18 років за належного догляду та умов утримання.

Ця порода не лише красива зовні, а й має розвинений інтелект і ніжний характер. Турецька ангора ідеально підходить для сімей, які шукають ласкавого і грайливого друга з вишуканою зовнішністю.

Турецька ангора — це надзвичайно активна, грайлива та кмітлива кішка, яка з перших хвилин у новому домі почне досліджувати навколишнє середовище та залюбки братиме участь у всьому, що ви робите. Вона проявляє щиру цікавість до людей, завжди намагається бути поруч і показує свою «допомогу», незалежно від того, чи ви працюєте, чи просто відпочиваєте.

Її відкритість, енергійність і високий інтелект роблять турецьку ангору чудовим вибором для сімей із дітьми, літніх людей і навіть одинаків. Однак важливо навчити дітей шанобливо ставитися до тварини, не смикати її за шерсть чи хвіст і не турбувати під час сну чи відпочинку.

Ця кішка обожнює інтерактивні ігри та фізичну активність. Якщо ви не приділяєте їй достатньо уваги, вона швидко занудьгує. Ідеальне середовище для ангорки — це дім, де є безліч іграшок, тунелів, драбинок і котячих дерев, по яких можна стрибати і лазити. Вона обожнює висоту і завжди намагається зайняти найвищу точку в приміщенні, щоб спостерігати за всім, що відбувається.

Цим кішкам властиве формування звичок, тому бажано одразу встановити правила поведінки. Якщо вона навчиться небажаної поведінки, наприклад, просити їжу зі столу або дерти меблі, змінити цю звичку буде непросто.

Турецька ангора зазвичай не має проблем із співжиттям з іншими тваринами, особливо якщо ті не претендують на її головну роль у домі. Вона здатна встановити свої порядки, навіть серед собак чи інших котів, проявляючи лідерські якості й впевненість. Це не конфліктна порода, але вона точно дасть зрозуміти, хто тут головний.

Її елегантна зовнішність, розкішна шовковиста шерсть і граційні рухи роблять турецьку ангору однією з найвишуканіших і найцінніших порід у світі. Вона здатна стати справжньою окрасою будь-якої оселі та відданим другом на довгі роки.

Турецька ангора — це природна порода кішок, яка зазвичай має добрий загальний стан здоров’я. Завдяки своїм природним кореням ці кішки рідше страждають від типових генетичних порушень, властивих деяким іншим породам. Проте, як і у будь-якої породи, існує низка спадкових захворювань, про які варто знати потенційним власникам, щоб забезпечити своєчасну профілактику і турботу про улюбленця.

Серед захворювань, які можуть траплятися у турецьких ангор, виділяють такі:

• гіпертрофічна кардіоміопатія
• вроджена або набута глухота, особливо у білих кішок із блакитними очима

Щоб підтримувати здоров’я турецької ангорської кішки, рекомендується регулярно проходити ветеринарні огляди, стежити за роботою серцево-судинної системи, особливо у віці від 5 років, а також перевіряти слух у кошенят. Вчасна діагностика дає змогу запобігти ускладненням і забезпечити довге, комфортне життя вашій кішці.

Турецька ангора відома своїм вишуканим, довгим і шовковистим хутром, яке створює враження складного догляду. Але насправді ця порода досить невибаглива. Її шерсть має властивість не звалюватися в колтуни, тому регулярного, але нескладного догляду буде цілком достатньо.

Рекомендується розчісувати кота приблизно двічі на тиждень. Така процедура не лише підтримує ідеальний стан шерсті, але й допомагає зміцнити зв’язок між власником і улюбленцем. У період линьки, що трапляється сезонно, частоту розчісування можна збільшити до трьох-чотирьох разів на тиждень.

Ці коти зазвичай добре ставляться до уваги з боку людини, тому процедури догляду проходять спокійно і навіть з певним задоволенням. Купати турецьку ангорку варто раз на кілька місяців, особливо якщо у неї світле або біле забарвлення, що більше піддається забрудненням.

Окрім догляду за шерстю, не менш важливими є інші гігієнічні процедури

• регулярна перевірка та очищення вух від сірки та забруднень
• огляд очей і за необхідності протирання їх вологою серветкою
• підстригання кігтів раз на 2–3 тижні
• контроль стану зубів і за можливості чищення або надання спеціальних ласощів для гігієни ротової порожнини

Турецька ангора — це порода, догляд за якою приносить задоволення. При мінімальних зусиллях ви отримаєте гарного, доглянутого і щасливого кота, що завжди буде виглядати елегантно та охайно.

Цікаві факти
1. Протягом багатьох років всіх довгошерстих котів називали просто "ангора".
2. Усі турецькі ангори, зареєстровані CFA, повинні мати можливість простежити своє походження до Туреччини.
3. Турецькі ангори частіше всього вважаються білими, але можуть бути різних відтінків, включаючи чорний, синій, червоний, кремовий, панцир черепахи, а також класичні і плямисті полоси різних кольорів.
4. Більшість турецьких ангори люблять грати з водою. Не дивуйтеся, якщо кіт вирішить приєднатися до вас у ванній.

Чи знаєте ви?
Відомою особливістю турецького ангори є його нелюбов до дотиків, але він із задоволенням дозволяє себе гладити господарем.