Ши-тцу

Ши-тцу — це порода собак, назва якої перекладається як "маленький лев". Цей образ може видатись несподіваним, адже натомість перед нами постає доброзичливий, ніжний і граційний компаньйон. Назва породи має буддійське коріння, а історія її становлення тісно пов’язана з Тибетом і Китаєм. Вважається, що навіть сам Далай-лама у XVII столітті сприяв популяризації цих собак, передаючи їх як дари китайським імператорам. У тибетських монастирях ши-тцу виконували роль сторожових собак, попереджаючи про небезпеку та охороняючи священні місця.

Порода виникла в результаті схрещування тибетських лхасо апсо і китайських пекінесів. Зовнішність ши-тцу зберегла риси обох предків — це невелика, але міцна собака з довгою розкішною шерстю, округлим черепом і характерним "левовим" виразом мордочки. Наприкінці XVII століття китайська імператорська династія звернулася до Далай-лами з проханням сприяти створенню нової декоративної породи. Після отримання кількох собак-представників тибетських порід у Пекіні розпочалась активна селекція, результатом якої стали перші ши-тцу.

Собаки швидко здобули популярність при імператорському дворі. Їх утримували в палацах, дбайливо доглядали і навіть носили на руках слуги. Проте не лише китайська аристократія захопилася новою породою — ши-тцу почали з’являтися і в тибетських королівствах та князівствах, яких у ті часи було значно більше, ніж зараз. Попит на породу був великим, адже ці собаки символізували розкіш і духовну чистоту.

У XX столітті події Великої культурної революції та анексії Тибету Комуністичною партією Китаю стали справжнім випробуванням для породи. Багато тибетських монастирів було зруйновано, а ченці змушені тікати. Частина монахів встигла вивезти з собою собак, рятуючи їх буквально за пазухою. Деякі опинилися в Індії, де комуністична влада не мала контролю, інші — в Непалі або країнах Південно-Східної Азії. У Китаї ж багато собак було знищено, оскільки вони вважалися "атрибутами буржуазії".

Врятувати породу вдалося також завдяки тому, що декілька представників ши-тцу ще до встановлення режиму Мао були вивезені до Європи. У 1930 році ці собаки потрапили до Англії та Норвегії. Вже у 1934 році в Британії було засновано перший клуб ши-тцу. Європейські заводчики почали активно розводити собак, ретельно зберігаючи породні характеристики.

Після Другої світової війни інтерес до ши-тцу почав стрімко зростати. У 1950–60-х роках порода здобула популярність у США, де її також визнали офіційно. Сьогодні ши-тцу — це одна з найулюбленіших декоративних порід у світі. Вони вважаються ідеальними компаньйонами для міського життя, легко адаптуються до нових умов, добре ладнають з дітьми та іншими домашніми тваринами. Сучасні ши-тцу — це не лише нащадки імператорських улюбленців, але й справжні друзі, які продовжують нести в собі дух історії, витонченості та доброзичливості.

Ши-тцу — це невелика декоративна собака з багатою історією та яскравою зовнішністю. Вона має компактне, міцне тіло, коротку мордочку, великі темні очі та довгу шовковисту шерсть, яка часто вкриває очі та тече вздовж тулуба. Порода вражає витонченістю та гордою поставою, хоч і має дружній, м’який характер. Ши-тцу легко впізнати за їх левовидним виглядом, звідки і походить назва. Це собаки-компаньйони, що люблять бути поруч із людиною, добре почуваються в квартирних умовах і не потребують великого простору для активностей.

Ши-тцу зазвичай мають дуже дружній і відкритий характер. Вони товариські, добре почуваються в колі своєї родини та завжди прагнуть бути в центрі уваги. Ці собаки обожнюють активні ігри, прогулянки та спілкування з людьми. Їхній позитивний настрій і грайливість роблять їх чудовими домашніми улюбленцями, здатними підняти настрій навіть у найпохмуріший день.

Нерідко ши-тцу добре ладнають з іншими домашніми тваринами, зокрема собаками. Втім, іноді можуть проявляти несподівану агресію навіть до більших за розміром псів. Саме тому важливо з раннього віку проводити соціалізацію та вчити собаку реагувати спокійно на нові подразники.

Слід зазначити, що ці собаки можуть мати схильність до гучного гавкоту, особливо якщо бачать незнайомців чи чують підозрілі звуки. Це робить їх хорошими охоронцями, хоча надмірне гавкання може стати проблемою без належного виховання. Господар має брати на себе відповідальність за поведінку улюбленця, навчаючи його базовим командам та встановлюючи чіткі правила поведінки вдома і на вулиці.

Це типова риса для багатьох дрібних декоративних порід, однак ши-тцу часто компенсують свою чутливість до подразників неймовірною відданістю та ласкою. Вони швидко прив'язуються до господаря, виявляють щиру любов і завжди намагаються бути поруч. До дітей у своїй родині ставляться з ніжністю, охоче грають і терпляче витримують дитячі пустощі. Щодо сторонніх дітей можуть проявляти обережність, тому контакт краще налагоджувати поступово.

Ши-тцу чудово підходять як компаньйони для людей будь-якого віку. Їх часто обирають як родини з дітьми, так і одинокі люди, включаючи літніх людей чи осіб з обмеженими можливостями. Їм потрібен догляд, але завдяки лагідному характеру та здатності відчувати емоційний стан власника, ці собаки легко завойовують серце

Ши-тцу досить розумні собаки, але іноді можуть проявляти впертість у процесі навчання. Їм властива певна незалежність у характері, тому дресирування потребує терпіння, м’якого підходу та систематичності. Суворі методи або крик у їхньому випадку не працюють і лише знижують довіру до власника. Найкраще використовувати позитивне підкріплення у вигляді ласощів, похвали або гри, адже ці собаки дуже чутливі до емоцій господаря.

Оптимально починати навчання з раннього віку, коли собака ще відкрита до нових вражень. Вже у перші місяці життя варто ознайомити цуценя з базовими командами, режимом дня та правилами поведінки вдома. Завдяки природній прив’язаності до родини, ши-тцу намагаються догодити своїм власникам, що значно полегшує процес навчання, якщо він проходить у доброзичливій атмосфері.

Особливу увагу слід приділити привчанню до туалету, самотності та правильному реагуванню на сторонніх людей і тварин. Ши-тцу можуть бути надто настороженими або збудженими, якщо не пройшли відповідну соціалізацію. Крім того, важливо навчити собаку не гавкати без потреби, адже порода має схильність до надмірного вокалізування.

Заняття мають бути короткими, веселими та регулярними. Одноманітність швидко набридає ши-тцу, тому краще урізноманітнювати команди та поєднувати тренування з грою. Також вони добре реагують на похвалу і швидко запам’ятовують послідовність дій, якщо відчувають добрий контакт із власником. Правильно організоване навчання зробить з ши-тцу слухняного та врівноваженого компаньйона.

Догляд за ши-тцу потребує регулярності та уваги, особливо через їхню розкішну довгу шерсть. Без належного догляду вона може звалюватися у ковтуни, тому щоденне розчісування є обов’язковим. Для полегшення догляду багато власників обирають гігієнічні стрижки, які скорочують час на щоденні процедури та роблять собаку більш охайною в побуті.

Окрім шерсті, необхідно регулярно чистити вуха, очі та зуби. Через особливу будову мордочки ши-тцу схильні до накопичення сліз і забруднень біля очей, тому зону під очима потрібно протирати щодня м’якою серветкою або спеціальними засобами. Чистка зубів декілька разів на тиждень допоможе уникнути утворення зубного каменю та неприємного запаху з рота.

Купати ши-тцу рекомендується раз на 3–4 тижні з використанням м’якого шампуню для довгошерстих собак. Після миття важливо ретельно висушити шерсть феном та розчесати. Також варто стежити за станом кігтів – зазвичай їх підстригають кожні 2–4 тижні залежно від активності собаки.

Раціон ши-тцу повинен бути збалансованим і відповідати віку, активності та стану здоров’я собаки. Ці собаки можуть бути вибагливими до їжі, тому іноді потрібно експериментувати з різними типами корму. Також слід уникати перегодовування, оскільки порода схильна до набору зайвої ваги, що негативно впливає на загальний стан здоров’я.

Незважаючи на невеликі розміри, ши-тцу потребують щоденних прогулянок та помірної активності. Їм не потрібно багато простору, але щоденне спілкування та увага з боку господаря мають велике значення для їхнього емоційного здоров’я. Регулярний догляд і любов забезпечують цій породі гарний вигляд і гармонійне життя в сім’ї.

Собаки породи ши-тцу схильні до ряду захворювань, багато з яких мають спадкову природу. До найпоширеніших проблем зі здоров'ям належать

• алергії
• дисплазія тазостегнового суглоба
• вивих надколінника
• ювенільна дисплазія нирок (JRD) — спадкове захворювання, що проявляється у молодому віці. Існують спеціальні генетичні тести, однак вони не гарантують точного результату
• камені в сечовому міхурі
• інфекції сечовивідних шляхів
• кератит — запалення рогівки, яке може призвести до виразки та втрати зору
• проптоз — випадіння очного яблука
• дистихіаз — наявність додаткових вій, що можуть подразнювати око
• прогресуюча атрофія сітківки — поступова втрата зору
• кератокон’юнктивіт sicca — синдром сухого ока, хронічна сухість рогівки та кон’юнктиви
• інфекції вух — можуть супроводжуватись облисінням і розвитком бактерій
• затримка випадання молочних зубів — молочні зуби залишаються при прорізуванні постійних
• пупкові грижі
• портосистемне шунтування — вроджена патологія печінкової циркуляції
• болісний ріст зубів через специфічну будову черепа
• обратне чхання — часто виникає під час хвилювання, швидкого ковтання або через дію алергенів

Цікаві факти
1. Ши-тцу був улюбленцем імператорів китайської династії Мін.
2. Назва породи в перекладі з китайської означає "лев".
3. Ши-тцу належать до брахіцефальних порід, тобто мають сплющену форму черепа.
4. У минулому ці собаки мешкали в імператорському палаці та мали власних слуг.

Чи знали ви?
Ши-тцу є справжніми улюбленцями серед зірок. Наприклад, у Ніколь Річі живе песик, на ім'я Honeychild, а у Джері Холлівелл з гурту Spice Girls — ши-тцу, на ім'я Гаррі. Навіть королева Єлизавета мала собаку цієї породи, яку звали Чу Чу. Білл Гейтс також є власником ши-тцу, на ім'я Бальмер. У Мерайї Кері живуть два улюбленці — Бінг і Бонг, а у Бейонсе є чарівний собака, на ім'я Манчі.