Російський той (той тер'єр)

Російський той тер'єр, або просто російський той, є декоративною породою собак, яка вважається однією з найменших у світі. Її створення почалося в Росії в середині та наприкінці XX століття. Існували дві основні різновиди: короткошерсті та довгошерсті. Перші з'явилися раніше, однак саме довгошерстий різновид згодом здобув більшу популярність серед власників. У 1988 році обидва типи були офіційно об'єднані в єдину породу, що стало важливим кроком у її стандартизації.

Історія мініатюрних тер'єрів у Росії розпочалася ще в часи імператора Петра I, який привіз з Англії маленьких англійських тер'єрів. Його улюбленицю, на ім'я Лізетта сьогодні можна побачити у вигляді статуї в Зоологічному музеї Санкт-Петербурга. Проте як окрема порода російський той-тер'єр був уперше представлений на виставці в Санкт-Петербурзі у 1874 році. Є також документальні свідчення про участь 11 особин у виставці 1907 року в тому ж місті.

1924 рік став знаковим для цієї породи: одразу три собаки були нагороджені медалями на виставці в Одесі, а до того вже встигли привернути увагу глядачів у Москві. Утім, подальші історичні події, зокрема Жовтнева революція, негативно позначилися на розвитку породи. Оскільки російський той-тер'єр асоціювався з аристократією та інтелігенцією, до якої нова влада ставилася вороже, інтерес до породи суттєво зменшився.

Після Другої світової війни ситуація була критичною: на виставку в Санкт-Петербурзі в 1947 році привезли лише одного представника породи. Через низьку чисельність і зниження популярності заводчики почали працювати над зміною стандартів, прагнучи вивести собак більшого розміру. До кінця 1950-х років зовнішність російських той-тер'єрів зазнала значних змін, хоч деякі характерні риси вдалося зберегти.

У період "відлиги", який настав після правління Сталіна, ставлення до дрібних декоративних порід змінилося. Порода почала знову набувати популярності, і вже у 1960 році на виставці було представлено 76 собак. Через шість років, у 1966 році, стандарт породи було офіційно затверджено Міністерством сільського господарства СРСР. Попри все, міжнародне визнання прийшло не відразу — лише у 2017 році Російський той був офіційно визнаний Міжнародною кінологічною федерацією (FCI), що стало завершенням тривалого шляху становлення цієї витонченої породи.

Російський той тер’єр — це мініатюрна декоративна порода, яка вражає своєю елегантністю, витонченістю та жвавим темпераментом. Ці собаки мають дуже компактне тіло, довгі стрункі лапи та пропорційну будову. Їхня вага зазвичай не перевищує 3 кілограмів, а зріст у холці становить близько 20–28 см. Порода представлена в двох варіантах шерсті: короткошерстому та довгошерстому. Короткошерсті собаки мають гладку, блискучу шерсть, а довгошерсті — м’яку, шовковисту з виразними "пір’ями" на вухах, хвості та лапах.

Очи собаки великі, круглі та виразні, вуха високопоставлені, стоячі, що додає їм настороженого й уважного вигляду. Забарвлення може бути різноманітним — від традиційного чорного з підпалом до рідкісних кремових, шоколадних і лілових відтінків. Ці мініатюрні компаньйони легко адаптуються до життя в місті, ідеально підходять для утримання в квартирі й не потребують багато простору.

Російський той тер’єр має життєрадісний, енергійний і дуже доброзичливий характер. Це весела та ласкава порода, яка сильно прив’язується до свого власника і завжди прагне бути поруч. Вони чудово підходять для ролі компаньйона, оскільки обожнюють увагу, легко йдуть на контакт і добре читають настрій людини. Незважаючи на свої мініатюрні розміри, ці собаки можуть бути напрочуд хоробрими та пильними — вони не бояться сигналізувати про чужинця й готові захищати свою територію.

Той-тер’єри зазвичай добре ладнають із дітьми та іншими домашніми улюбленцями, якщо правильно соціалізовані з раннього віку. Вони дуже грайливі, активні, легко збуджуються і потребують м’якого, але послідовного виховання. Завдяки високому інтелекту швидко засвоюють команди, однак іноді можуть проявляти впертість. Це чутливі собаки, які не переносять грубого ставлення та крику, тому найкраще реагують на ласку й позитивне підкріплення.

Російський той тер’єр добре піддається навчанню, особливо якщо процес організований у формі гри з позитивним підкріпленням. Завдяки високому інтелекту та бажанню подобатися господареві, ці собаки швидко запам’ятовують базові команди та правила поведінки. Найкраще починати навчання з раннього віку, одразу після адаптації цуценяти до нового дому.

Початкове навчання повинно включати:

• привчання до імені та повідка
• освоєння базових команд — «сидіти», «лежати», «до мене», «не можна»
• роботу над витримкою та самоконтролем
• соціалізацію з іншими людьми, тваринами та новим середовищем

Важливо уникати крику або покарань — той-тер’єри надзвичайно чутливі та легко лякаються. Вони найкраще реагують на ласощі, похвалу та ніжний тон. Короткі, але регулярні заняття дадуть добрі результати і допоможуть сформувати слухняного та врівноваженого улюб

Російський той тер’єр невибагливий у догляді, що робить його зручним для утримання навіть у невеликій квартирі. Догляд за шерстю залежить від типу: короткошерстим собакам достатньо протирання м’якою серветкою або гумовою рукавичкою раз на тиждень, щоб прибрати пил і відмерле волосся. Довгошерстих представників породи потрібно розчісувати кілька разів на тиждень, особливо в зоні вух, хвоста та лап, щоб уникнути ковтунів.

Очі варто регулярно оглядати та при потребі промивати кип’яченою водою або спеціальним засобом. Вуха очищаються раз на тиждень за допомогою ватного диска й спеціального лосьйону. Кігті потрібно підстригати приблизно раз на місяць, якщо вони не сточуються природним шляхом. Гігієна ротової порожнини також важлива — для цього можна використовувати спеціальні пасти та щітки або жувальні ласощі для очищення зубів.

Купати собаку слід не частіше ніж раз на 1–2 місяці або за потреби, використовуючи м’який шампунь для декоративних порід. Через маленький розмір і чутливість до холоду в осінньо-зимовий період той-тер’єра бажано вдягати в теплий одяг під час прогулянок.

Попри загальну витривалість, Російський той тер’єр, як і всі мініатюрні породи, має схильність до певних захворювань. До найпоширеніших належать:

• вивих надколінка — одна з найчастіших проблем, яка проявляється кульгавістю або болем під час ходьби
• проблеми з зубами — схильність до утворення зубного каменю, запалення ясен і випадіння зубів
• гіпоглікемія — зниження рівня цукру в крові, особливо в цуценят та в періоди стресу
• травми — через маленький розмір собака легко може зазнати травми при падінні або необережному поводженні
• алергії — харчові або контактні реакції на хімічні речовини, побутову хімію чи деякі продукти
• захворювання очей — зокрема, катаракта або сухий кератокон’юнктивіт (сухе око)
• схильність до застуд — внаслідок поганої терморегуляції при низьких температурах

Для підтримання здоров’я важливо проходити регулярні огляди у ветеринара, дотримуватися графіка вакцинацій і забезпечувати собаці збалансоване харчування та безпечні умови проживання.