Російський мисливський спаніель

До групи собак, що в англійській мові називаються "gun dogs" (буквально — "собаки під рушницю"), належить і російський мисливський спанієль — наймолодший представник цієї категорії в Україні. Ця порода була створена на основі англійських кокер-спанієлів та інших спанієлів, що відобразилося як у зовнішності, так і в поведінці тварини.

Перші російські мисливські спанієлі з’явилися наприкінці XIX століття. Одним із перших офіційно зареєстрованих власників цієї породи став великий князь Микола Миколайович — відомий любитель собак і пристрасний мисливець. Завдяки його впливу нова порода швидко набула популярності серед російської знаті, особливо в аристократичних колах Москви та Санкт-Петербурга, де полювання вважалося невід’ємною частиною життя дворянина.

Однак перші представники цієї породи мали короткі лапи, що було незручним у снігових умовах під час полювання. Тому заводчики почали імпортувати довгоногих спанієлів із Великої Британії, щоб удосконалити робочі якості собак та пристосувати їх до суворих зимових умов.

До середини XX століття не існувало єдиного стандарту породи — спанієлі суттєво відрізнялися між собою залежно від регіону. Лише після Другої світової війни розпочалася робота над стандартизацією, аби закріпити єдині ознаки та характеристики російського мисливського спанієля.

Попри багаторічну історію та популярність у мисливських колах, порода досі не визнана провідними міжнародними кінологічними організаціями. Однак деякі клуби все ж визнають її, зокрема:

• Континентальний кінологічний клуб (Continental Kennel Club);
• Федерація міжнародних кінологів (Federation of International Canines);
• Північноамериканський кінологічний клуб (North American Kennel Club);
• Universal Kennel Club International.

Це собаки невеликого розміру з міцною статурою. Їхні лапи дещо коротші за середні, шерсть — середньої довжини, вуха звисають вниз. Хвіст — укорочений.

Російський мисливський спанієль, як і більшість його родичів, має добродушний, життєрадісний характер. Ці собаки товариські, активні та легко знаходять спільну мову з людьми. Навіть у новачків у собачому світі зазвичай не виникає складнощів з вихованням, особливо якщо господар ознайомлений з базовими принципами дресирування.

Попри своє мисливське походження, сьогодні спанієлі цієї породи найчастіше виконують роль домашніх улюбленців і компаньйонів. Їх спокійний та врівноважений темперамент робить їх чудовими друзями як для одинаків, так і для великих сімей. Вони легко адаптуються до різних умов життя.

Російський спанієль добре ладнає з дітьми. Єдиний нюанс — занадто маленькі та галасливі малюки можуть викликати у собаки тривожність. Але в спільних іграх та прогулянках він із радістю братиме участь. Важливо навчити дітей поводитися з твариною правильно та поважно.

Ця порода має природні мисливські інстинкти, але при ранній соціалізації може спокійно жити поруч з іншими домашніми тваринами, зокрема й з кішками.

Собаки цієї породи активні та потребують щоденних прогулянок і фізичних навантажень. До незнайомців спанієлі ставляться з насторогою, але без агресії, тому можуть виконувати функції сторожа в приватному будинку з подвір’ям.

Водночас вони сильно прив’язуються до своєї родини, потребують постійного спілкування та не люблять залишатися на самоті. Це собака-компаньйон, яка має бути поруч зі своїми людьми і вдень, і вночі.

Догляд за російським мисливським спанієлем потребує уваги до вух, шерсті та фізичної активності. Вуха варто регулярно оглядати й чистити, щоб запобігти отитам. Шерсть розчісують 2–3 рази на тиждень, купають собаку раз на місяць або за потреби. Порода активна, тож потрібні щоденні прогулянки й ігри. Харчування має бути збалансованим, а ветеринарні огляди — регулярними.

Російський мисливський спанієль, як і більшість представників цієї групи, має схильність до захворювань вушної раковини, зокрема отитів. Крім того, у деяких собак цієї породи може діагностуватися дисплазія кульшових суглобів.