Мопс

Мопси — одна з найстаріших порід собак, яка здобула визнання в усьому світі. Точне походження цієї породи досі залишається оповите таємницею, хоча багато дослідників вважають, що мопси виникли в Стародавньому Китаї, ще за часів династії Хань, і з'явилися в результаті схрещення кількох інших порід. Вік мопсів налічує понад два тисячоліття — вражаюча цифра, що свідчить про давню спадщину цих собак.

Упродовж століть мопси посідали почесне місце в китайській культурі, символізуючи багатство, високий статус та благородство. Ці собаки вважалися елітними — для них створювали спеціальні умови проживання, вони мали окремі кімнати, а турбота про них була на рівні догляду за почесними охоронцями.

Через тривалу ізоляцію Китаю від зовнішнього світу, мопси залишалися відомими лише в межах цієї країни, звідси й поширена назва — «китайський мопс». Виняток становила лише Японія, де археологи знайшли докази присутності цієї породи. Усе змінилося в XIV–XV століттях, коли європейські торговці, зокрема голландські мореплавці, привезли перших мопсів до Європи.

У Нідерландах цих собак називали мопшонд. Через їхню рідкісність та незвичну зовнішність мопси швидко стали улюбленцями європейської аристократії та королівських дворів. З ними пов’язано чимало цікавих історій. Так, у XVI столітті пес, на ім'я Помпей врятував принца Вільгельма Оранського, попередивши його про напад іспанців. Завдяки мопсу була врятована не лише його родина, а й ціла країна.

Улюбленцем мопс був і в Жозефіни, дружини Наполеона Бонапарта. Пес, на ім'я Фортуна залишався поруч із нею навіть тоді, коли вона перебувала у в’язниці Ля Карм. Жозефіна використовувала його нашийник, аби передавати секретні повідомлення своїм рідним.

Мопси прикрашали палаци багатьох монархів і дворян по всій Європі. У XIX столітті порода особливо поширилася в Англії. Там сформувалися дві основні племінні лінії. Перша — лінія Моррісона — походила від мопсів королеви Шарлотти, дружини короля Георга III. Друга була створена подружжям лорда та леді Уіллоби д’Ерсбі, які завезли собак з Угорщини та Росії.

Офіційний стандарт породи було затверджено в Англії на початку 1800-х років, а вже у 1863 році мопси вперше з’явилися на виставках, що поклало початок їх популярності серед заводчиків та любителів собак у всьому світі.

Мопс — це компактний собака з короткими лапками та невеликим, закрученим у кільце хвостом. Його тіло має квадратні пропорції, а кругла голова прикрашена характерними зморшками й родимками на щоках. Морда — темного кольору, а на лобі зазвичай є чорна пляма. Очі великі, трохи випуклі, що може призводити до деяких проблем із зором. Шерсть у мопсів коротка, але вони схильні до рясної линьки. Також ця порода має схильність до зайвої ваги, тому важливо слідкувати за її харчуванням.

Мопси — це невеликі собаки з великим характером. Вони мають високий рівень інтелекту та часто демонструють незалежність у поведінці. У колі своєї родини ці чарівні створіння стають ласкавими, відданими та надзвичайно товариськими.

Попри те, що мопси схильні до набору зайвої ваги та не надто активні, їм подобаються прогулянки й грайливі моменти з господарем. Водночас вони не виявляють особливого ентузіазму до тривалих тренувань чи дресирування — ці собаки можуть бути впертими та не завжди слухняними.

Навчання мопсів потребує терпіння: їм властива вперта вдача, можливо, як спадок від предків, які жили при імператорських дворах у Китаї. Чи пов'язано це з генетикою — не завжди зрозуміло, але факт очевидний: дресирувати мопса — виклик навіть для досвідченого власника.

Мопси надзвичайно прив'язуються до своїх господарів і важко переносять тривалу розлуку. Якщо ви плануєте подорож, краще взяти улюбленця з собою. Завдяки компактним розмірам, мопс легко адаптується до життя навіть у невеликій квартирі, і з радістю супроводжує власника скрізь.

Ці собаки добре ладнають з іншими домашніми тваринами та обожнюють дітей. Водночас їм необхідна рання соціалізація — без неї характер мопса може стати примхливим у дорослому віці. Вони полюбляють перебувати на руках у господаря, тому дуже легко піддаються розбещенню, якщо з дитинства не прищепити чіткі правила поведінки.

Попри високий рівень інтелекту, мопси не вирізняються легкою дресурою. Це пов’язано з їхньою належністю до декоративних порід, тому, як правило, достатньо навчити собаку кільком базовим командам.

Проте правильне виховання дуже важливе для формування збалансованого характеру. Без належної уваги ваш улюбленець може стати замкнутим або неконтактним.

Ефективними методами навчання є заохочення: смачні ласощі, улюблені іграшки, прогулянки або ніжність — наприклад, взяти на руки. Якщо мопс поводиться неправильно, не варто лише сварити його одразу. Краще показати своє невдоволення згодом — наприклад, відмовити у грі чи не дати іграшку, коли собака цього захоче.

Водночас важливо не перегинати з покараннями — зокрема, не варто відмовляти у годуванні чи карати занадто довго.

Мопси не потребують надскладного догляду, проте важлива регулярність. Їхню шерсть слід вичісувати щонайменше раз на тиждень, а в періоди линьки — двічі або частіше.

Вуха варто очищати 2–3 рази на тиждень, а очі протирати щодня, оскільки мопси мають схильність до сльозотечі. Купати собаку рекомендується 1–2 рази на тиждень, особливо якщо улюбленець спить з вами в ліжку.

Кігті слід підстригати близько трьох разів на місяць, щоб запобігти їхньому надмірному відростанню.

Мопси — великі любителі поїсти й можуть переїдати, якщо їжа завжди в доступі. Вони швидко набирають вагу, тому контроль порцій та графіку годування є обов’язковим для збереження здоров’я улюбленця.

Мопси — чарівні собаки, але схильні до ряду специфічних захворювань:

• «Ходяча лупа» — викликана паразитами або алергією;
• Енцефаліт мопсів;
• Епілепсія;
• Дегенеративні захворювання нервової системи;
• Виразки рогівки;
• Кератоконус;
• Пігментний кератит;
• Пролапс очного яблука (випадіння ока);
• Дистихіаз (додаткові вії);
• Ентропіон (заворот повік);
• Атрофія сітківки ока;
• Алергії;
• Демодекоз;
• Стафілококові інфекції;
• Дріжджові інфекції;
• Деформація хребців;
• Хвороба Легг-Пертеса;
• Вивих колінної чашечки;
• Чутливість до вакцинації.

Увага: Через коротку мордочку мопси погано переносять спеку та вологість. Слідкуйте, щоб тварина не перегрівалася під час прогулянок.

Цікаві факти
1. Мопси хроплять і хрюкають — це характерна особливість через сплющену мордочку.
2. У 1688 році мопс Пагс став символом голландської королівської родини. Інший мопс — Помпей — зображений на могилі принца Вільгельма Оранського.
3. Жозефіна передавала таємні записки Наполеону через свого мопса Фортуну.
4. Мопси ставали кінозірками: наприклад, Отіс з «Пригод Майло та Отіса» або Френк з «Людей в чорному».
5. У тибетських монастирях мопсів утримували як домашніх улюбленців.
6. Назви мопсів різняться по країнах: Lo-sze (Китай), Mopsi (Фінляндія), Doguillo (Іспанія), mopshond (Нідерланди).
7. Існують різні версії походження назви «мопс» — від схожості на мавпу або від латинського слова «pugnus» («кулак»).

Чи знали ви?
Серед відомих шанувальників мопсів — король Людовик XIV, імператриця Жозефіна, королева Вікторія, герцоги Віндзорські та модельєр Валентин.