Манчестерський тер'єр

Манчестерський тер'єр вважається прямим нащадком стародавнього чорнопідпалого тер'єра — однієї з найстаріших порід, яка збереглася до наших днів. Вперше ці собаки згадуються ще у 16 столітті. У праці «De Banibus Britannicis», що належить перу Джона Кауза, можна знайти детальний опис зовнішності й поведінки предків сучасного манчестерського тер’єра.

Свою теперішню назву порода отримала значно пізніше — завдяки енциклопедичному виданню Сіднея Едвардса «Cynographia Britannica». Саме там вперше прозвучала назва "манчестерський тер'єр", яка закріпилася за породою.

Ці собаки стали відомими на своїй батьківщині як неперевершені борці з гризунами та іншими шкідниками. У середньовічному Манчестері, що стрімко розвивався і страждав від антисанітарії, потреба у таких "мисливцях" була надзвичайно великою. У тісних міських кварталах чорнопідпалий тер'єр здобув неабияку популярність — він був незамінним помічником у боротьбі з щурами, які становили загрозу для здоров’я містян.

У 19 столітті Манчестер став справжнім центром розведення цих тер’єрів. Попри те, що породу знали й в інших регіонах Англії, саме тут її чисельність та популярність була найвищою. Є припущення, що наприкінці того ж століття у формуванні зовнішнього вигляду манчестерського тер'єра також брали участь такі породи як такса та італійський грейхаунд.

Однак історія цієї породи мала й драматичні моменти. Після закінчення Другої світової війни залишилось лише 11 представників породи, і манчестерський тер’єр опинився на межі повного зникнення. Завдяки зусиллям ентузіастів, породу вдалося зберегти, і сьогодні вона знову знаходить прихильників по всьому світу.

Ці короткошерсті собаки середнього зросту вирізняються атлетичною тілобудовою — вони підтягнуті, мускулисті й мають гармонійні пропорції. Їхній зовнішній вигляд трохи нагадує доберманів. Характерними рисами є середньої довжини хвіст, витончена видовжена шия та прямостоячі вуха. Шерсть у них гладка та коротка, щільно прилягає до тіла.

Манчестерський тер'єр — це порода, яка поєднує в собі стриману елегантність, розум і врівноважений характер. Його поведінка свідчить про високий інтелект, завдяки чому ще в кінці XVIII століття він отримав прізвисько «тер'єр для джентльменів». Цей собака чудово адаптується до міського життя, не створює незручностей під час прогулянок і рідко проявляє нав'язливість чи нервозність.

Попри свою витонченість, манчестерський тер'єр залишається справжнім тер'єром — допитливим, енергійним і часом трохи впертим. Однією з характерних звичок є любов до копання. Якщо ви хочете зберегти свій газон чи клумбу, краще навчити улюбленця копати в спеціально відведеному місці.

Ця порода потребує простору та надійного огородження, особливо якщо ви живете в приватному будинку. Манчестерські тер'єри здатні не лише пролізти у найменшу щілину, але й зробити підкоп чи спробувати перестрибнути через паркан. Ідеальним варіантом буде суцільна огорожа з бетонною основою і достатньою висотою.

Ці собаки дуже енергійні, тому щоденні прогулянки мають бути активними та різноманітними. Ігри, пробіжки, тренування — усе це допомагає направити їхню енергію у правильне русло. Манчестерський тер'єр добре піддається дресируванню, з радістю виконує команди й прагне до емоційного зв’язку з господарем. За умов правильного підходу, коли власник поводиться впевнено, але з повагою — собака відгукується взаємністю та слухняністю.

Манчестерські тер'єри доброзичливо ставляться до незнайомців, не проявляючи безпідставної агресії. У спілкуванні з дітьми поводяться позитивно, легко адаптуються до сімейного середовища та можуть стати чудовими друзями для малечі.

Не варто забувати, що перед вами все ж мисливський собака. Тер'єрський темперамент дає про себе знати, особливо при вигляді дрібних тварин. Тому варто завчасно подбати про правильну соціалізацію та контроль у таких ситуаціях.

Манчестерський тер'єр — дуже розумна і кмітлива порода, яка швидко засвоює нові команди. Він прагне догодити своєму господарю, тому добре реагує на позитивне підкріплення у вигляді похвали, ласощів або гри. Навчання варто починати змалку, поступово вводячи основні правила поведінки та команди.

Цей собака краще сприймає короткі, але регулярні тренування. Він швидко втомлюється від монотонності, тому важливо урізноманітнювати заняття та підтримувати інтерес. Ігрова форма, похвала й терпіння — ключ до ефективного навчання.

Як і більшість тер'єрів, манчестер може проявляти впертість, особливо якщо відчує слабкість чи непослідовність господаря. Саме тому важливо, щоб власник був для нього впевненим і справедливим лідером — не агресивним, а послідовним і спокійним.

Соціалізація з раннього віку допоможе уникнути проблем у дорослому житті. Знайомство з іншими тваринами, різними людьми та новими місцями формує врівноважену, слухняну собаку. Важливо також навчити улюбленця контролювати свої мисливські інстинкти, особливо на прогулянках чи в іграх з маленькими тваринами.

Манчестерський тер'єр не вимагає складного догляду, що робить його зручним компаньйоном для міського життя. Його коротка, щільна шерсть практично не линяє, тому достатньо раз на тиждень прочісувати її м’якою щіткою або рукавичкою для грумінгу, щоб підтримувати чистоту і блиск.

Купати собаку рекомендується лише за потреби, використовуючи м’який шампунь для короткошерстих порід. У повсякденному догляді варто регулярно перевіряти вуха — вони схильні до забруднення, тому важливо вчасно їх очищати спеціальними засобами. Очі також потрібно оглядати на наявність виділень, а при потребі акуратно протирати серветкою або ватним диском.

Кігті манчестерського тер'єра слід підстригати раз на 2–3 тижні, якщо вони не сточуються природним шляхом під час прогулянок. Зуби бажано чистити кілька разів на тиждень або використовувати спеціальні жувальні ласощі для профілактики нальоту.

Оскільки це дуже активна порода, важливо забезпечити собаці достатньо фізичного навантаження і розумових ігор. При недостатній активності улюбленець може нудьгувати, що іноді призводить до деструктивної поведінки в домі.

Манчестерські тер'єри вважаються загалом здоровою породою з хорошою генетикою, але, як і будь-який інший собака, вони мають схильність до певних захворювань. Відповідальне ставлення до профілактики та регулярні візити до ветеринара допомагають уникнути багатьох проблем.

Серед найбільш поширених захворювань породи можна виділити:

• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса — патологія кульшового суглоба, яка може проявлятися у вигляді кульгання або болю в задніх лапах у молодих собак.
• Прогресивна атрофія сітківки — спадкове захворювання очей, що може призвести до поступової втрати зору. Важливо проходити регулярні офтальмологічні огляди.
• Глаукома — підвищений внутрішньоочний тиск, що без лікування може викликати сліпоту.
• Алергії — можуть бути як харчовими, так і контактними. Найчастіше проявляються у вигляді свербежу, висипань або подразнень на шкірі.
• Проблеми з зубами — манчестерські тер'єри мають схильність до утворення зубного каменю, тому гігієна ротової порожнини є особливо важливою.

Щоб зберегти здоров’я улюбленця, важливо слідкувати за його раціоном, не нехтувати вакцинацією, обробками від паразитів та проходити щорічні профілактичні огляди у ветеринарній клініці.