Лоучен (бішон-ліон)

Походження породи собак лоучен і досі оповите загадками. Історики та кінологи не дійшли єдиної думки щодо того, коли саме й де вперше з’явилися ці кумедні й чарівні собаки з характерною зовнішністю — густою гривою на передній частині тіла та оголеними задніми лапами, що нагадують лева.

Існує кілька теорій щодо походження породи. Згідно з першою, батьківщиною лоученів є Північна Європа, передусім регіони сучасної Німеччини, Бельгії та, можливо, Франції. Прихильники цієї версії вважають, що саме в цих краях лоучен формувався як окрема порода та мав вплив на розвиток інших декоративних собак. Інша гіпотеза вказує на східне походження — Росію або навіть Тибет. Передбачається, що собаки потрапили до Європи разом з мандрівниками та купцями, які долали Шовковий шлях. Ще одна версія пов’язує лоучен з бишонами та іншими середземноморськими декоративними породами, з якими його об’єднує зовнішня схожість і характерні риси темпераменту.

Яка з версій є істинною — достеменно невідомо. Проте всі вони сходяться в одному — лоучен здавна був собакою-компаньйоном. Його можна було зустріти як при дворах аристократів, так і в домівках простих людей. Завдяки своїй чуйності та здатності голосно сигналізувати про небезпеку, він міг виконувати і роль сторожового пса. Деякі джерела також свідчать про використання лоученів для боротьби з дрібними гризунами, особливо на фермах.

Упродовж століть порода зазнавала занепаду. До кінця XIX століття вона опинилася на межі зникнення. Лише завдяки зусиллям заводчиці Мадлен Беннер у 1897 році почалася планомірна робота з порятунку лоученів. Її ініціатива дала позитивні результати, але Перша світова війна, а згодом і Друга, знову поставили існування породи під загрозу.

Після завершення Другої світової війни Беннер відновила свої спроби зберегти породу, шукаючи поодиноких представників лоучен, що залишилися. У цьому їй допомагав доктор Ганс Ріккерт, чиї собаки стали основою для подальшого відновлення породи. Саме з лінії Беннерт–Ріккерт почалося нове життя лоученів, і ці собаки стали тими, яких ми знаємо сьогодні.

У 1971 році перший лоучен прибув до Сполучених Штатів, а вже у 1999 році Американський кінологічний клуб (AKC) офіційно визнав породу. Незважаючи на це, навіть сьогодні лоучен залишається досить рідкісним собакою, який потребує відповідального розведення та підтримки з боку ентузіастів.

Лоучен — це декоративна порода собак середнього розміру, яка відрізняється яскравою та незвичною зовнішністю. Основна риса, яка миттєво привертає увагу — характерна "лев'яча стрижка": густа шерсть на передній частині тіла та шиї, з виголеними задніми лапами й частиною тулуба. Саме через це лоучен часто називають "левовим собакою".

Статура у цих собак пропорційна, корпус короткий і міцний, спина пряма, грудна клітка добре розвинена. Вуха посаджені високо, можуть бути як стоячими, так і злегка опущеними, вкриті довгою хвилястою шерстю. Очі великі, темні, виразні, з доброзичливим і розумним поглядом. Хвіст середньої довжини, зазвичай тримається піднятим і злегка закручений догори.

Шерсть у лоученів довга, м’яка, хвиляста, без підшерстя. Вона може мати різні забарвлення — від білого, кремового й золотистого до чорного, сірого або плямистого. Особливо ефектно виглядають двоколірні або контрастні поєднання. Лоучен не линяє рясно, але потребує регулярного грумінгу для підтримання охайного вигляду.

Загалом, порода поєднує в собі елегантність, витонченість і живий темперамент, завдяки чому є улюбленцем як на виставках, так і вдома. Попри декоративний вигляд, лоучен має витривале тіло, активний характер і не є тендітним або надмірно вибагливим у догляді.

Собаки породи лоучен мають врівноважений характер і легко адаптуються до будь-якого оточення. Вони чудово почуваються як у великій родині з дітьми та іншими тваринами, так і наодинці з власником, який приділяє їм належну увагу. Вони легко уживаються з котами, іншими собаками або навіть з обома одразу, залишаючись доброзичливими й врівноваженими незалежно від складу сім’ї.

Хоча ці собаки невеликого розміру, у них є безстрашність і природна пильність. Якщо лоучен живе в приватному будинку з доступом до подвір’я, він миттєво реагує на незнайомців чи підозрілі звуки. Його гавкіт може стати сигналом тривоги, тому ця порода підходить навіть для сторожових завдань, попри свій декоративний зовнішній вигляд.

У квартирних умовах лоучена варто навчити реагувати на команди, особливо коли йдеться про контроль над гавкотом. Інакше власники можуть зіткнутися з нічними «концертами». Така поведінка легко піддається корекції за допомогою дресирування. Інша можлива особливість поведінки — любов до риття. Хоча це не виражено так сильно, як у тер'єрів, іноді собака може активно копати. Це можна спрямувати в конструктивне русло, виділивши спеціальне місце або відучити зовсім.

Лоучен дуже прихильний до своєї родини. Власники відзначають, що собака ніби опікується всіма членами сім’ї, намагається бути поруч, проявляє любов і ніжність. Ці собаки дуже соціальні, тому погано переносять самотність. Їх не рекомендується залишати одних на довгий час — ані вдома, ані в готелях для тварин. Це може мати негативні наслідки для психічного стану, включно з апатією, стресом або деструктивною поведінкою.

Часом лоучен може проявляти впертість або грайливу зухвалість. Проте це не агресія, а радше риса темпераменту — собака «випробовує межі», залишаючись водночас доброзичливою та веселою.

Ця порода чудово ладнає з дітьми, але через невеликі габарити та крихке тіло важливо навчити дитину, як правильно поводитися з собакою. Ненавмисна грубість може призвести до травм. Лоучен потребує щоденних прогулянок, рухливих ігор і можливостей для фізичної активності. Йому подобається веселити оточуючих своїми витівками, він прагне бути в центрі уваги.

Попри відкритий і доброзичливий характер, деякі особини можуть бути сором’язливими, особливо в новому середовищі або з незнайомими людьми. Щоб уникнути тривожності або замкнутості, потрібно з раннього віку займатися соціалізацією — знайомити собаку з різними людьми, тваринами, звуками та місцями. Регулярні відвідування парків, прогулянки містом, поїздки в гості та прийоми гостей удома допомагають сформувати впевнену поведінку.

Лоучен має добрий інтелект і здатність до навчання. Проте процес дресирування може вимагати часу та терпіння. Найкращі результати досягаються завдяки позитивному підкріпленню, спокійній атмосфері й послідовності у вимогах. У відповідь собака подарує безмежну відданість і стане чудовим другом для всієї родини.

Лоучен має розвинений інтелект і добре відгукується на навчання, особливо коли воно побудоване на позитивному підкріпленні. Вони чутливі до тону голосу і швидко вловлюють настрій власника, тому грубість або фізичні покарання можуть призвести до замкнутості чи страху. Найефективнішими є м’які методи навчання з використанням ласощів, похвали та ігрової форми.

Дресирування краще розпочинати з раннього віку, зосередившись спочатку на базових командах. Лоучен здатен швидко засвоїти «сидіти», «до мене», «не можна», а також правила поведінки в домі. Завдяки природній цікавості та бажанню догодити, навчальний процес може бути приємним і для собаки, і для власника.

Часом лоучен може виявляти впертість, особливо якщо заняття стають монотонними або повторюються надто часто. Щоб уникнути втрати інтересу, варто урізноманітнювати вправи, чергувати фізичну активність з інтелектуальними іграми, використовувати мотиваційні паузи та зберігати позитивну атмосферу.

Ця порода має добру памʼять і здатна запам’ятовувати не лише команди, а й послідовність дій, що робить її придатною для участі в змаганнях з аджиліті або трюковому дресируванні. Проте основною метою навчання має залишатися гармонійне співіснування з людиною та розвиток навичок соціалізації.

Рекомендується відвідувати курси загального послуху або індивідуальні заняття з кінологом, особливо якщо власник не має достатнього досвіду у дресируванні. Також корисно знайомити лоучена з різними ситуаціями, людьми й іншими тваринами — це сприятиме формуванню впевненої та врівноваженої поведінки.

Лоучен має розкішну хвилясту шерсть, яка потребує регулярного догляду. Незважаючи на відсутність підшерстка, шерсть досить густа й довга, тому її необхідно вичісувати щонайменше 2–3 рази на тиждень, щоб уникнути сплутування та утворення ковтунів. Для цього краще використовувати гребінці з довгими зубцями та спеціальні щітки для довгошерстих порід.

Стрижка для лоучена є обов’язковою процедурою, особливо якщо ви не плануєте брати участь у виставках. Найпопулярніший стиль — «левова стрижка», коли задня частина тіла та хвіст підстригаються коротко, а передня частина залишається пишною. Цей стиль не лише підкреслює характерний вигляд породи, а й полегшує догляд.

Очі та вуха потребують регулярної перевірки та очищення. Через відкриту форму очей лоучени схильні до сльозоточивості, тому зони під очима потрібно протирати м’якою серветкою. Вуха очищають від забруднень і надлишку сірки 1–2 рази на тиждень, використовуючи спеціальні лосьйони для собак.

Купати лоучена рекомендується не частіше одного разу на місяць або за потребою, використовуючи м’які шампуні, що не пересушують шкіру. Після купання шерсть важливо добре просушити феном, щоб уникнути переохолодження та появи грибкових інфекцій.

Кігті слід підстригати 1–2 рази на місяць, залежно від активності собаки. Також варто стежити за станом зубів — регулярно чистити їх за допомогою спеціальної зубної пасти або давати жувальні ласощі, що запобігають утворенню зубного каменю.

Оскільки лоучен — активна собака, їй потрібні щоденні прогулянки тривалістю не менше 30–60 хвилин. Ігри на свіжому повітрі, тренування, біг або інтелектуальні задачі допомагають не лише підтримувати фізичну форму, а й забезпечують емоційний баланс.

Лоучен загалом вважається здоровою породою, але, як і у більшості собак, існує кілька захворювань, до яких вони можуть бути схильні. Регулярні огляди у ветеринара та уважне ставлення до стану улюбленця допоможуть уникнути серйозних проблем. Серед найпоширеніших захворювань можна виділити такі

• пателярна (надколінкова) дисплазія — вивих колінної чашечки, що може спричиняти кульгавість або біль при русі
• прогресивна атрофія сітківки — поступова втрата зору, що зазвичай розвивається в дорослому віці
• алергії — реакції на певні продукти харчування, пилок або побутову хімію можуть викликати свербіж і почервоніння шкіри
• вушні інфекції — через звисаючі вуха можливе накопичення вологи й бактерій, що призводить до запалення
• проблеми з зубами — скупчення зубного каменю і запалення ясен без належного догляду
• гипоглікемія — особливо в цуценят, зниження рівня цукру в крові, яке проявляється слабкістю або тремтінням

Бажано купувати цуценят у перевірених заводчиків, які проводять генетичне тестування. Це дозволяє знизити ризик спадкових захворювань. Також важливо не пропускати планові вакцинації та обробку від паразитів.