Німецька вівчарка

Історія німецької вівчарки офіційно бере свій початок у 1899 році, хоча схожі собаки існували ще до цього часу. Основоположником породи вважається Макс фон Стефаніці — військовий, який прагнув створити ідеального службового собаку.

Першим представником нової породи став пес на ім’я Гектор Лінкстрайд, якого Стефаніці придбав на виставці. Згодом його перейменували на Хорана фон Графрат. Цей собака мав видатні пастуші якості та став основою селекційної роботи.

Стефаніці подорожував Німеччиною, відшукуючи найкращих представників робочих порід, уважно досліджував їхні фізичні та психологічні характеристики. Він також надихався досвідом британських заводчиків, які мали глибоку традицію розведення собак.

Спочатку його метою було створення ідеального пастуха, однак із розвитком технологій і змінами в сільському господарстві акцент поступово змістився на службові якості. Саме тому програма розведення почала орієнтуватися на потреби армії, поліції та прикордонної служби.

У переддень Першої світової війни німецькі вівчарки вже проходили випробування в силових структурах. А з початком бойових дій вони стали незамінними: працювали санітарами, кур’єрами, охоронцями, розвідниками та рятувальниками.

Після війни порода була офіційно визнана в США та Великій Британії. Щоправда, у Британії назву породи остаточно узгодили лише в 1977 році.

Німецька вівчарка — це велика собака з атлетичною статурою, міцним тілом та добре розвиненою грудною кліткою. Вона має сильну шию, витягнуту морду квадратної форми та прямостоячі вуха. Хвіст — середньої довжини, густо вкритий шерстю, зігнутий у формі шаблі. Шерсть зазвичай довга й густа, що надає їй благородного вигляду.

Німецька вівчарка вже багато десятиліть вважається еталоном серед собак. Її інтелект вражає навіть досвідчених кінологів — знайти породу, яка могла б скласти їй конкуренцію в розумових здібностях, доволі складно. Складається враження, що цей пес здатен читати думки: міміка, інтонація гавкоту, поведінка — все говорить про глибоке розуміння світу й людей.

Особливий зв’язок німецька вівчарка будує з власником. Вона ніби відчуває його наміри ще до того, як він щось скаже. Достатньо зовсім небагато часу, щоб пес прийняв нову людину у "своє коло", і якщо довіра сформувалась — це надовго.

Господар для неї — центр Всесвіту. Завдяки природній кмітливості німецьку вівчарку можна навчити найрізноманітніших завдань: від допомоги людям з інвалідністю до участі в пошуково-рятувальних операціях. Вони з легкістю засвоюють вміння приносити речі, охороняти об’єкти, виявляти вибухівку або просто бути відданими товаришами.

Сфера застосування цієї породи вражає: німецькі вівчарки ефективні в поліції, на митниці, в армії, а також як сімейні компаньйони. Їхня доброзичливість до дітей робить їх чудовими охоронцями й друзями для малечі. Проте важливо з раннього віку знайомити собаку з іншими тваринами, аби уникнути агресії в майбутньому.

Для гармонійного розвитку собаці потрібні регулярні фізичні навантаження та дресирування. Німецька вівчарка завжди насторожі й чітко орієнтується на реакції господаря. У разі загрози з боку незнайомця може без команди прийняти рішення захищати свою родину.

Дресирування німецької вівчарки зазвичай проходить легко та ефективно. Ці собаки надзвичайно кмітливі й охоче засвоюють нові навички. Вони відкриті до навчання й не мають внутрішнього спротиву дисципліні, що робить їх чудовими учнями. Втім, починати варто з раннього віку — приблизно з шести місяців. Для досягнення гарних результатів важливо бути терплячим, послідовним і доброзичливим господарем. У той же час, у певних моментах слід проявляти суворість. Не забувайте хвалити улюбленця за правильні дії та заохочувати його смаколиками — це чудово мотивує німецьку вівчарку до подальших успіхів.

Німецьку вівчарку рекомендується регулярно доглядати: шерсть варто розчісувати двічі на тиждень, щоб уникнути звалювання та зменшити линяння. Кігті необхідно підстригати тричі на місяць, щоб запобігти дискомфорту під час ходьби. Також слід уважно стежити за чистотою очей і вух улюбленця — це допоможе уникнути запалень. Купають німецьку вівчарку зазвичай один-два рази на місяць або за потреби, якщо тварина сильно забруднилася.

Як і багато інших порід, німецькі вівчарки можуть бути схильні до ряду захворювань, у тому числі й генетичних. Ось деякі з них:

• Дисплазія кульшового суглоба — спадкове порушення, яке може спричинити біль і обмеження рухливості.
• Дисплазія ліктьового суглоба — ще одне спадкове захворювання, що впливає на опорно-руховий апарат.
• Здуття шлунка (вивертання шлунка, або вольвулюс) — потенційно смертельний стан, який потребує негайної ветеринарної допомоги.
• Дегенеративна мієлопатія — прогресуюче нервове захворювання, яке впливає на спинний мозок і задні кінцівки.
• Екзокринна недостатність підшлункової залози — порушення травлення через нестачу ферментів.
• Алергічні реакції — можливі на певні продукти, укуси комах або побутові речовини.

Цікаві факти
1. Хоча більшість уявляють німецьку вівчарку як чорно-підпалого собаку, вони можуть бути й повністю чорного кольору.
2. У 1928 році собака, на ім'я Бадді стала першою німецькою вівчаркою-поводирем у США.
3. Сила укусу цієї породи становить 238 PSI, що трохи менше, ніж у ротвейлера.
4. Німецькі вівчарки мають найбільшу кількість зірок на Алеї слави серед усіх порід. Зірки отримали легендарні пси Рін Тін Тін та Сильне Серце.
5. У Першій світовій війні пес Філакс з Леванна урятував 54 поранених солдатів і був нагороджений у 1917 році за героїзм.
6. Це одна з найвідоміших і найулюбленіших порід у світі.
7. Президент США Джон Ф. Кеннеді тримав вівчарку, на ім'я Кліппер.
8. Багато знаменитостей обожнюють цю породу: Том Хенкс, Бен Аффлек, Ніккі Рід та Різ Візерспун.
9. Завдяки розуму, витривалості та вірності, німецьких вівчарок часто обирають як службових, поліцейських і пошуково-рятувальних собак.

Чи знали ви?
Під час Першої світової війни Американський клуб собаківництва (AKC) тимчасово перейменував породу на просто вівчарку, щоб уникнути антинімецьких настроїв. У Великобританії їх тоді називали ельзаськими вовчими собаками — і донині в багатьох країнах Європи ця назва досі вживається.