Англійський спрингер-спанієль

Англійський спрингер-спанієль був виведений як мисливський собака, спеціалізований на роботі по птаху. Його витривалість, слухняність і гостре чуття зробили його незамінним помічником мисливців. Зберігаючи ці якості донині, порода залишається популярною не лише серед мисливців, а й у якості домашнього улюбленця завдяки доброзичливому характеру.

Спанієлі загалом належать до одних із найдавніших порід Європи. Їх зображення можна знайти в мистецтві XVI–XVII століть, а перші згадки про подібних собак зустрічаються ще в Уельському законодавстві приблизно 300 року нашої ери. У Середньовіччі ці собаки були поширені в Англії, Франції, Іспанії, де аристократія цінувала їх за витончену зовнішність і робочі якості.

Ще до появи вогнепальної зброї спанієлі використовувались для того, щоб виганяти птахів із заростей на відкриту місцевість, де мисливці ловили їх за допомогою сіток або стріляли з луків. З появою рушниць змінювалась і техніка полювання, однак роль спанієля лише зміцнилась – він продовжив працювати в парі з мисливцем, допомагаючи піднімати здобич на крило.

Наприкінці XIX – на початку XX століття в Англії собак одного помету розділяли не за зовнішністю, а за функціональністю. Менші цуценята призначались для полювання на вальдшнепів і називались кокер-спанієлями, тоді як більших використовували як спрингерів, що й дало назву породі.

Офіційне визнання порода отримала у 1902 році, коли Англійський клуб собаководів виділив для неї окрему позицію в племінній книзі. Вже наступного року на виставці 1903 року англійський спрингер-спанієль був представлений як самостійна порода. Відомий суддя та заводчик Вільям Аркрайт високо оцінив цих собак.

Першими відзначеними представниками стали пес Уілл Бічгрув, що належав Вінтону Сміту, та сука Фенсом, власником якої був Гаррі Джонс. У 1906 році Уілл Бічгрув став першим чемпіоном породи. До 30-х років XX століття спанієлі не поділялись на робочі та виставкові лінії, однак з часом виникло розмежування.

Полеві лінії англійського спрингер-спанієля мають кращі робочі якості – швидкість, витривалість, гострий нюх і здатність працювати в складних умовах. Виставкові лінії зберегли типову зовнішність і демонструють чудові результати на шоу. Сьогодні ці дві лінії майже не схрещуються. Незважаючи на це, окремі собаки демонструють успіх у двох сферах. Одним із прикладів є легендарний пес Green Valley Punch, який у 1938 році став дворазовим чемпіоном – як на виставках, так і в польових змаганнях.

Англійський спрингер-спанієль — це середнього розміру собака з міцною, пропорційною статурою, енергійним виглядом і виразними очима. Його тіло добре збалансоване, м’язисте, з глибокими грудьми і прямою спиною, що забезпечує витривалість під час тривалої роботи в полі. Хвіст зазвичай купірують у робочих собак, але у виставкових ліній залишають природним.

Шерсть подвійна, середньої довжини, щільна й водонепроникна. Вона може бути прямою або злегка хвилястою, з помітними очесами на вухах, грудях, животі та лапах. Основне забарвлення – комбінації білого з чорним або печінковим кольором, часто з підпалом. Вуха довгі, м’які, висячі, щільно прилягають до голови й добре вкриті шерстю.

Зовнішність цієї породи поєднує аристократичність та силу. Вони виглядають жваво, уважно, з відкритим і дружелюбним виразом обличчя. Завдяки своїй універсальності спрингер-спанієлі чудово почуваються як у полі, так і вдома, гармонійно поєднуючи енергійність із врівноваженістю.

Англійський спрингер-спанієль — це надзвичайно ласкава та товариська порода, яка щиро прив'язується до своєї родини. Він не є собакою одного господаря, адже відчуває глибоку емоційну прихильність до всіх членів сім’ї, з якими щодня проводить час. Йому властива безумовна любов до людей, що робить його чудовим компаньйоном для активного і душевного домашнього життя.

Через свою емоційну чутливість, спрингер-спанієль дуже важко переносить самотність. Якщо залишати його на довгий час одного вдома, це може викликати у собаки стрес, тривожність і навіть небажану поведінку. У ранньому віці, коли щеня лишається одне навіть ненадовго, воно може від надмірної радості при поверненні господаря проявляти мимовільне сечовипускання. Цьому можна запобігти шляхом правильної поведінки власника — рекомендується уникати надмірної емоційності при поверненні додому. Просто ігноруйте собаку протягом перших 5–10 хвилин, а тоді спокійно зверніть на нього увагу. Це навчить вашого улюбленця залишатися більш врівноваженим і не так емоційно реагувати на ваше повернення.

Англійський спрингер-спанієль — дуже енергійна порода, яка потребує регулярних фізичних навантажень. Щоденні прогулянки, активні ігри, біг і тренування — усе це необхідно для підтримання фізичного і психічного здоров’я собаки. Важливо, щоб ці активності були частиною його повсякденного життя. Якщо ви плануєте виводити собаку в парк, обов’язково використовуйте повідець і дозволяйте йому побігати лише в спеціально облаштованих, огороджених зонах.

У представників цієї породи добре розвинений інстинкт мисливця. Вони охоче переслідують птахів, цікавляться новими запахами й можуть без вагань вирушити у «дослідницьку експедицію» за межі поля зору власника. Тому надзвичайно важливо навчити собаку базовим командам і мати повний контроль під час прогулянок.

Ці собаки добре почуваються як у квартирі, так і в приватному будинку з подвір’ям. Проте, попри свою активність, спрингер-спанієлі не підходять для охорони. Вони можуть голосно гавкати, коли до будинку підходить хтось сторонній, але нападати на незнайомців або проявляти агресію — не в їхній природі. Вони занадто дружелюбні та миролюбні, аби стати по-справжньому небезпечними для зловмисників.

Отже, якщо ви шукаєте відданого друга, який завжди буде поруч, підтримуватиме вас і даруватиме позитивні емоції, англійський спрингер-спанієль — чудовий вибір. Але якщо вам потрібен сторожовий пес, здатний до агресивного захисту, варто розглянути інші породи.

Англійський спрингер-спанієль від природи дуже розумний і допитливий, що робить його чудовим учнем. Він легко засвоює команди, швидко адаптується до нових ситуацій і з ентузіазмом бере участь у навчальному процесі. Йому притаманне бажання догодити господареві, що значно полегшує дресирування, особливо за умови використання позитивного підкріплення — ласощів, похвали та ігор.

Ця порода добре реагує на м’який, послідовний підхід. Важливо уникати крику чи жорстких методів, адже спрингер дуже чутливий до тону голосу і може втратити довіру до власника. Оптимальний варіант — почати навчання ще з раннього віку, вводячи базові команди, правила поведінки в домі та соціалізацію з людьми і тваринами.

Завдяки своїй енергійності та мисливським інстинктам, спрингер-спанієль чудово справляється з більш складними видами тренувань — наприклад, курсами слухняності, аджиліті або тренуванням на пошук предметів. Це не тільки покращує його фізичну форму, але й дає вихід надлишковій енергії.

Навчання повинно бути регулярним і цікавим, адже монотонність швидко набридає цим активним і допитливим собакам. Короткі, але часті заняття допомагають краще засвоїти інформацію і зберегти мотивацію. З правильною методикою і терпінням англійський спрингер-спанієль стане слухняним, врівноваженим і радісним компаньйоном.

Англійський спрингер-спанієль потребує регулярного та уважного догляду, особливо через свою середньої довжини хвилясту шерсть. Щоб уникнути сплутування і ковтунів, шерсть необхідно розчісувати щонайменше 2–3 рази на тиждень, а в період линьки — щодня. Особливу увагу варто приділяти зоні за вухами, під лапами та на животі, де шерсть найчастіше злипається.

Купати собаку варто лише за потреби, використовуючи спеціальний шампунь для собак. Надмірне купання може призвести до пересушення шкіри та подразнення. Важливо також регулярно перевіряти вуха, адже через їхню висячість у спрингерів часто виникають запалення. Вуха слід очищати м’яким засобом, рекомендованим ветеринаром, щонайменше раз на тиждень.

Очі необхідно протирати вологим ватним диском, якщо в куточках накопичуються виділення. Кігті варто підстригати раз на 3–4 тижні, щоб уникнути дискомфорту при ходьбі. Зуби потребують регулярного очищення — для цього використовують спеціальні щітки або жувальні ласощі для зменшення зубного нальоту.

Спрингер-спанієль — активна порода, яка потребує щоденних прогулянок і фізичних вправ. Без достатнього навантаження собака може занудьгувати й почати проявляти небажану поведінку. Ідеальним варіантом буде поєднання прогулянок, ігор та розумових завдань, які не лише тримають собаку в тонусі, а й зміцнюють зв’язок із власником.

Англійський спрингер-спанієль загалом має добрий стан здоров’я, але, як і багато чистопородних собак, може бути схильним до деяких спадкових або вікових захворювань. Власникам варто бути уважними до таких проблем

• дисплазія тазостегнового суглоба — порушення розвитку суглоба, що може спричиняти біль і кульгавість
• отити — запальні процеси у вухах, до яких порода схильна через висячі вуха і погану вентиляцію
• прогресуюча атрофія сітківки — спадкове захворювання, що може призвести до поступової втрати зору
• катаракта — помутніння кришталика ока, яке може з’являтися з віком
• алергії — харчові або контактні реакції, що проявляються свербінням, висипами або розладами травлення
• епілепсія — неврологічне порушення, яке проявляється у вигляді судом
• хвороби шкіри — дерматити, грибкові ураження, особливо у вологих або брудних умовах

Регулярні профілактичні огляди у ветеринара, правильне харчування та належний догляд допомагають зменшити ризик виникнення більшості з цих захворювань або вчасно їх виявити на ранніх стадіях.