Аляскинський маламут

Аляскинський маламут — одна з найстаріших і найсильніших порід собак, яка формувалась у суворому кліматі Аляски. Ці аборигенні собаки були створені для виживання в екстремальних умовах — при лютому холоді та обмеженій кількості їжі. Їхнє походження бере початок у далекій давнині й тісно пов’язане з переселенням народів із Сибіру до Північної Америки. Саме разом із цими племенами собаки дісталися Аляски та осіли там.

З усіх племен, які брали участь у цьому переселенні, сьогодні відоме лише одне — маламути. Саме на честь них і названа порода. Сам народ з часом майже зник, однак пам’ять про нього продовжує жити через цих вірних собак. Першими осілими територіями стали північно-східні райони Сьюардського півострова, які зараз вважаються історичною батьківщиною аляскинських маламутів.

Місцеві жителі цінували своїх собак не тільки як тяглову силу — маламути допомагали полювати на тюленів, відлякувати білих ведмедів і захищати житло. Їх шанували як повноправних членів родини, бо вони, навіть, спали поруч із дітьми, обігріваючи їх у холодні ночі.

З приходом "Золотої лихоманки" 1896 року Аляску заполонили шукачі багатства з усього світу. Вони привозили з собою інших собак, що змішувались із місцевими породами, що, своєю чергою, позначилось на чистокровності маламутів. З'явились перші розплідники, кожен з яких почав розвивати свою лінію породи.

Одним із найвідоміших був розплідник Артура Т. Уолдена, який також відомий як творець породи чинук. Він розводив маламутів у своєму господарстві в Нью-Гемпширі та постачав собак для арктичних експедицій. Його справу продовжило подружжя Сілі — Мілтон та Єва, які створили лінію "Коцебу", базуючись на собаках з регіону Нортон-Саунд.

Ще одну важливу лінію — "M'Loot" — започаткував Пол Фелкер-старший, який придбав перших собак на Алясці у 1905 та 1920-х роках. Його маламутів активно використовували під час обох світових воєн, зокрема і в експедиції адмірала Берда.

У 1935 році був створений Аляскинський клуб маламутів Америки, і того ж року порода отримала офіційне визнання Американського Кеннел Клубу. Проте під час Другої світової війни значна частина маламутів була мобілізована для військових завдань у північних регіонах, зокрема в Норвегії та Антарктиді, і багато з них загинули.

Аляскінський маламут — це порода, яка зовні нагадує великого вовка. Його вирізняє міцна статура, широка та розвинена грудна клітка, помірно довгі, м'язисті та надзвичайно сильні кінцівки. Хвіст у маламута густий, пухнастий, загнутий у вигляді шаблі. Ці собаки славляться своєю неймовірною силою та витривалістю, що помітно навіть у їхній ході. Голова велика, з прямостоячими вухами та добре окресленим загривком. Шерсть густа та довга, чудово захищає від холоду.

Аляскинський маламут — порода, яка вражає своєю енергійністю та потужним темпераментом. Якщо ви мешкаєте у приватному будинку, будьте готові до того, що ваш двір стане улюбленим майданчиком для розваг, тобто газон, грядки, клумби — усе може перетворитися на поле для розкопок. Щоб уникнути втеч і руйнувань, паркан краще зробити надійним і встановити на глибокому або бетонному фундаменті.

Найрозумніше рішення — виділити собаці спеціальну зону, де він зможе копати без обмежень. Повністю відучити маламута від цієї звички майже нереально, та й не варто: копання приносить йому щиру радість. У квартирних умовах така собака може переключити свою енергію на меблі, двері, взуття — будьте до цього готові.

Маламутам необхідні щоденні активні прогулянки, фізичні навантаження, тренування та постійна увага. Але варто знати, що дресирування цієї породи — непросте завдання. Вони вперті, незалежні й часто приймають рішення на власний розсуд. Тому ця порода не підходить для новачків або людей з м’яким характером — маламут потребує впевненого та послідовного лідера.

Навіть визнавши вас авторитетом, маламут, подібно до хаскі, час від часу перевірятиме межі дозволеного. Це веселі, грайливі собаки, які обожнюють увагу, ігри, активності й завжди прагнуть бути в центрі подій. Вони добре ставляться до людей, включаючи незнайомців, і рідко проявляють агресію.

Правильно вихований аляскинський маламут стає не лише вірним другом, а й чудовим членом родини. Вони дуже добре ладнають із дітьми, люблять проводити з ними час і відчувають потребу в спілкуванні. Соціалізацію варто починати з раннього віку, щоб собака краще адаптувався до оточення.

Якщо ви активна людина, полюбляєте зиму, спорт і подорожі — маламут стане для вас ідеальним супутником, готовим підтримати вас навіть у найекстремальніших пригодах.

Аляскинський маламут — не лише красива, але й доволі норовлива порода. Виховання цього собаки є необхідним етапом для гармонійного співіснування з ним у сім’ї. Проте не варто очікувати, що процес буде простим. Маламути мають незалежний характер і не завжди схильні до беззаперечного послуху.

Щоб встановити правильні стосунки з вашим чотирилапим другом, дотримуйтесь кількох базових правил:

• Ніколи не годуйте пса зі свого столу, особливо після того, як він провинився. Це формує неправильну модель поведінки.
• Починайте дресирування з раннього віку — бажано до досягнення 6 місяців. Чим раніше почнете, тим легше буде надалі.
• Контролюйте годівлю. Собака має чітко розуміти, що саме ви керуєте доступом до їжі — найбільш цінного ресурсу для неї.
• При проблемах з поведінкою: скоротіть час прогулянок, заберіть іграшки — дайте зрозуміти, що добробут залежить від слухняності та правил, встановлених вами.
• Навчіть базовим командам: «сидіти», «лежати», «до мене» тощо. Якщо є потреба в спеціалізованих навичках — краще звернутися до професійного кінолога.

Правильне виховання — запорука щасливого життя з маламутом. Ця порода поважає сильного лідера, тож ваша послідовність і твердість будуть ключем до успіху.

Аляскинський маламут — велика північна їздова порода з дуже густою подвійною шерстю, що складається зі щільного підшерстка та жорсткого остевого волосся. Ця шерсть сформувалася для роботи в екстремально холодних умовах і виконує найважливіші захисні функції. Саме тому аляскинського маламута не можна стригти у класичному розумінні. Стрижка може серйозно зашкодити здоров’ю собаки.

Нижче розглянемо, чому маламута не стрижуть, які процедури допустимі та як правильно доглядати за його шерстю.

Чому аляскинського маламута не можна стригти

Шерсть маламута — це природна система захисту та терморегуляції:

• захищає від сильного холоду та вітру;
• запобігає перегріванню влітку;
• оберігає шкіру від сонячних опіків;
• відштовхує вологу та бруд;
• підтримує нормальний стан шкіри.

Стрижка або повне гоління можуть призвести до:

• перегріву в теплу пору року;
• переохолодження за зниження температури;
• сонячних опіків шкіри;
• порушення росту шерсті (вона може відростати нерівномірно або не відновитися повністю);
• шкірних захворювань і стресу.

Тому стригти маламута «на літо» категорично не рекомендується.

Що робити замість стрижки

Правильний догляд за шерстю аляскинського маламута — це регулярне та ретельне вичісування.

• 2–3 рази на тиждень поза періодом линяння;
• щодня під час сезонного линяння;
• використання пуходерок, гребінців і фурмінаторів;
• видалення відмерлого підшерстка без пошкодження остевого волосся.

Регулярне вичісування покращує вентиляцію шерсті та допомагає собаці легше переносити спеку.

Допустима гігієнічна обробка

В окремих випадках допускається мінімальна гігієнічна обробка, але не повноцінна стрижка.

• підрівнювання шерсті між подушечками лап;
• видалення забрудненої шерсті в паховій ділянці;
• акуратна обробка зони під хвостом;
• локальна стрижка за ветеринарними показаннями.

Ці процедури не порушують захисні функції шерсті.

Стрижка та линяння

Аляскинський маламут линяє дуже рясно 1–2 рази на рік. Поширений міф — що стрижка зменшує линяння. Насправді стрижка не знижує випадіння шерсті, оскільки линяє саме підшерсток.

Єдиний ефективний спосіб контролю линяння — регулярне та правильне вичісування.

Типові помилки власників

Найпоширеніші помилки під час догляду за шерстю маламута:

• повне або часткове гоління шерсті машинкою;
• стрижка «під нуль» у спекотну пору року;
• надто рідкісне вичісування;
• ігнорування щільного підшерстка;
• спроби спростити догляд шляхом вкорочування шерсті.

Аляскинський маламут не потребує стрижки. Його густа подвійна шерсть — природна система захисту та виживання в суворих кліматичних умовах.

Регулярне вичісування, мінімальна гігієнічна обробка та повага до природних особливостей породи — єдино правильний підхід до догляду за шерстю аляскинського маламута, що дозволяє зберегти здоров’я, комфорт і природний зовнішній вигляд собаки.

Аляскинський маламут потребує регулярного догляду за шерстю — вичісувати її варто щонайменше двічі на тиждень, а під час сезонної линьки — ще частіше. Щодо купання, оптимально проводити водні процедури 1–2 рази на тиждень. Хоча деякі джерела стверджують, що мити маламута можна раз на місяць або навіть рідше — раз на пів року, варто зважати на запах, який може з’явитися за цей час.

Не забувайте регулярно очищати вуха та очі собаки від забруднень і виділень. А також — підстригайте кігті приблизно раз на 10 днів, щоб уникнути дискомфорту чи травм.

Аляскинський маламут — потужна та витривала порода, але навіть такі сильні собаки не застраховані від певних проблем зі здоров’ям. Серед типових захворювань, до яких можуть мати схильність ці пси, варто виділити:

• Катаракта — помутніння кришталика ока, що призводить до погіршення зору.
• Хондродисплазія — генетична патологія, що впливає на ріст і розвиток кісток.
• Дисплазія тазостегнового суглоба — спадкове порушення, що викликає біль і зниження рухливості.
• Гіпотиреоз — знижена активність щитоподібної залози, що впливає на метаболізм.
• Спадкова полінейропатія — захворювання нервової системи, яке порушує координацію рухів.
• Гемералопія (денна сліпота) — розлад зору, що зазвичай проявляється у цуценят віком близько 18 тижнів.

Цікаві факти
1. Один маламут у запряжці здатен тягнути вантаж вагою до 1,5 тонни.
2. У 2010 році аляскинський маламут був офіційно визнаний державною породою штату Аляска.
3. У 1930-х роках дослідник Річард Е. Берд використовував маламутів у своїх антарктичних експедиціях.
4. Представники цієї породи ніколи не мають блакитних очей — їхній колір варіюється від світло-коричневого до насиченого бурштинового.
5. Маламути можуть мирно співіснувати з іншими собаками, але іноді демонструють домінуючу чи агресивну поведінку.
6. Протягом усього року ці собаки линяють, особливо інтенсивно — навесні та восени.
7. У 1984 році порода потрапила на ювілейні марки Американського клубу собаківництва. Загалом зображення маламута прикрашало марки щонайменше 14 країн.

Чи знали ви?
Аляскинський маламут вважається найдавнішою та найбільшою їздовою породою серед арктичних собак. Назву порода отримала від корінного народу Махлемутів — інуїтського племені, яке мешкало вздовж узбережжя затоки Коцебу, на північному заході Аляски.

• Що це за порода — аляскинський маламут?
  Аляскинський маламут — це велика північна їздна порода, виведена для перевезення важких вантажів на великі відстані. Вона вирізняється силою, витривалістю та незалежним характером.

• Який характер у аляскинського маламута?
  Дружелюбний, урівноважений і впевнений у собі. Маламути орієнтовані на людину, але водночас досить самостійні та вперті.

• Чи підходить аляскинський маламут для початківців?
  Швидше ні. Порода потребує досвіду, послідовного виховання та розуміння особливостей північних собак.

• Чи можна утримувати маламута в квартирі?
  Теоретично так, але це складно. Маламуту потрібні тривалі прогулянки, фізичні навантаження та простір, тому краще підходить приватний будинок.

• Наскільки активний аляскинський маламут?
  Дуже активний. Йому необхідні щоденні тривалі прогулянки, біг, робота в упряжці або спортивні навантаження.

• Чи ладнає маламут з дітьми?
  Зазвичай так. Він терплячий і дружелюбний, але через великі розміри важливо контролювати взаємодію з маленькими дітьми.

• Як маламут ставиться до інших собак?
  Може бути домінантним, особливо щодо собак тієї ж статі. Соціалізація з раннього віку є обов’язковою.

• Чи можна утримувати маламута з котами?
  Складно. У породи виражений мисливський інстинкт, тому спільне утримання можливе лише за раннього привчання.

• Чи є аляскинський маламут охоронною собакою?
  Ні. Він дружелюбний до людей і рідко проявляє охоронні якості, хоча може виглядати дуже вражаюче.

• Чи легко дресирувати аляскинського маламута?
  Помірно складно. Маламут розумний, але схильний до самостійних рішень. Найкраще працюють мотивація та терпіння.

• Чи сильно линяє аляскинський маламут?
  Так. Линяння рясне, особливо сезонне — навесні та восени.

• Який догляд потрібен за шерстю?
  Регулярне вичісування 2–3 рази на тиждень, а в період линяння — щодня.

• Як маламут переносить спеку?
  Погано. Це північна порода, тому влітку потрібен захист від перегріву та обмеження навантажень.

• Як маламут переносить холод?
  Чудово. Він добре пристосований до морозів і може жити на вулиці за наявності укриття.

• Які захворювання характерні для породи?
  Можливі дисплазія кульшових суглобів, проблеми з очима та щитоподібною залозою.

• Скільки живе аляскинський маламут?
  У середньому 10–14 років за умови хорошого догляду та правильного харчування.

• Чи можна залишати маламута одного надовго?
  Небажано. За нестачі уваги він може псувати речі та проявляти деструктивну поведінку.

• Чи підходить маламут для сім’ї?
  Так, для активної сім’ї, готової приділяти багато часу прогулянкам і заняттям із собакою.

• Чи схильний аляскинський маламут до втеч?
  Так. Він допитливий і незалежний, тому потребує надійної огорожі та контролю.

• Як обрати кличку для аляскинського маламута?
  Найкраще підходять короткі, сильні та звучні клички, що підкреслюють північний характер і міць породи.