Акіта іну

Японська акіта-іну — це одна з найвідоміших порід Японії, чия історія бере початок у глибокій давнині. Попри схожість у назві, її не варто плутати з американською акітою — це окремі породи з різними характеристиками.

Своє ім’я ця порода отримала від північної японської префектури Акита, де й була виведена. Хоча точна дата виникнення невідома, письмові згадки про акіту датуються початком XVII століття. У ті часи ці собаки охороняли імператорську родину.

Крім охоронної служби, акіта-іну брали участь у полюваннях на дрібну та велику дичину, навіть на ведмедів. Це свідчить про їхню безстрашність і силу. Водночас порода має м’який, добродушний характер. Яскравий приклад — випадок у лондонському зоопарку, де юна акіта-іну доглядала за тигреням і чудово впоралася з цією роллю.

Перша акіта-іну потрапила до США у 1937 році завдяки Хеллен Келлер — відомій американці, яка була сліпоглухою. Надихнувшись історією вірного пса Хатіко, Хеллен вирішила привезти цуценя з Японії. Воно отримало ім’я Камікадзе.

Після Другої світової війни американські військові почали привозити цих собак додому, що призвело до створення американської лінії акіти. Проте й донині точаться суперечки між заводчиками щодо поділу породи, адже в Японії не визнають американську акіту окремою породою. Дискусія триває вже понад пів століття.

Акіта-іну з Японії — це велика порода собак із щільною статурою, добре розвиненою мускулатурою та круглою головою. Вуха прямостоячі, лапи середньої довжини, сильні. Хвіст вигнутий у формі шаблі, густо вкритий шерстю. Шерсть — довга, щільна.

Акіта-іну – це не просто собака, а справжній символ відданості, мужності та самурайської гідності. Ця порода не знає, що таке відступ. Вона завжди готова захищати свою сім’ю і бути поруч у будь-яких життєвих обставинах. У колі близьких акіта-іну проявляє ніжність, доброзичливість і щиру любов. Ці собаки щиро радіють спільному дозвіллю та прагнуть брати участь у всіх сімейних справах, немов справжні члени колективу.

Акита володіє великою кількістю енергії, тому їй необхідні активні ігри, фізичні навантаження та прогулянки. Ідеально – щоденні тренування, але якщо це неможливо, хоча б довгі прогулянки з можливістю побігати. Активні ігри, іграшки й веселі забави – те, що ця порода обожнює.

Проте акіта-іну може проявляти агресію до інших тварин, особливо представників своєї чи іншої породи протилежної статі. Це риса, закладена на генетичному рівні, але її можна коригувати за допомогою ранньої соціалізації. Знайомство з іншими собаками, котами, людьми та різноманітними ситуаціями допоможе сформувати врівноважений характер.

Через свою впертість порода потребує досвідченого підходу у вихованні. Водночас акіта чудово ладнає з дітьми, любить з ними гратися, гуляти й навіть ніби бере на себе відповідальність за малюків. Завдяки високому інтелекту акіта-іну добре розуміє господаря, тонко відчуває атмосферу в домі та реагує на емоційний фон.

Акіти люблять спілкуватися через різні звуки – від бурчання й гавкання до скиглення, вию та навіть "розмови". Це створює відчуття, ніби вони намагаються розповісти про свої емоції. Але через складний характер і прагнення до незалежності ця порода не підходить для початківців – вона потребує сильного, впевненого власника, який зможе стати для неї справжнім лідером.

Акіта-іну – порода, яка однозначно потребує серйозного підходу до виховання. Деякі навіть вважають її однією з найупертіших у світі. Чи це дійсно так – питання спірне, але одне зрозуміло, ці собаки мають сильний характер, велику незалежність і часто прагнуть діяти на свій розсуд.

Їх впертість справді вражає. Але хвилюватися не варто – ключ до успіху в роботі з акітою полягає в терпінні, послідовності та, за потреби, строгості.

Виховуючи акіту, важливо чітко дати зрозуміти, хто в домі лідер. Для цього використовуйте всі доступні засоби – ласощі, іграшки, ігри, прогулянки. Наприклад, не варто давати улюблену іграшку або йти на прогулянку, поки собака не виконає команду. Так пес зрозуміє, що найцінніше в його житті залежить від вашого схвалення. А непослух лише позбавляє його приємних речей.

Шерсть акіта-іну густа та має підшерсток, тому потребує регулярного догляду. Вичісувати собаку бажано двічі на тиждень, а під час линьки — ще частіше, залежно від інтенсивності. Не забувайте щоденно очищати очі улюбленця від природних виділень і контролювати чистоту вух. Кігті рекомендується підстригати приблизно тричі на місяць. Купати акіта-іну слід раз або два на тиждень, залежно від потреб і рівня забруднення шерсті.

Попри свою силу й витривалість, собаки породи акіта-іну можуть мати певні проблеми зі здоров’ям. Деякі захворювання, до яких вони схильні, включають:

• Дисплазія кульшового суглоба — це спадкова патологія, яка впливає на правильне формування суглобів і може викликати біль та обмеження рухливості.
• Здуття шлунка (гастро-волювус) — серйозний і потенційно смертельний стан, який в народі часто називають "заворот кишок".
• Гіпотиреоз — порушення функції щитоподібної залози, яке може призводити до епілепсії, випадіння шерсті (алопеції), ожиріння, млявості, гіперпігментації, шкірних інфекцій (піодермії) та інших дерматологічних проблем.
• Прогресивна атрофія сітківки — захворювання очей, що поступово погіршує зір і може призвести до сліпоти.
• Сальний аденіт — важка спадкова хвороба шкіри, яка особливо часто зустрічається в акіта-іну. Її симптоми нерідко плутають із проявами алергій чи гіпотиреозу. Під час цього захворювання сальні залози втрачаються і зрештою зникають, що негативно впливає на стан шкіри та шерсті.