Ердельтер'єр

Однією з найвражаючих історій, пов’язаних з ердельтер’єрами, є їх участь у Першій світовій війні на службі британської армії. Один із представників цієї породи виконував надзвичайно небезпечну місію — доставляв важливі донесення до штабу, завдяки чому вдалося врятувати батальйон, до якого він був прикріплений. Попри сильний вогонь ворога, собака прорвався до місця призначення, хоча й зазнав тяжких поранень: ушкоджена щелепа та роздроблене стегно. Незважаючи на це, він довів справу до кінця.

За проявлену мужність чотирилапого героя нагородили орденом Вікторії. Цей випадок став легендарним, однак не єдиним — ердельтер’єри широко застосовувалися під час війни завдяки своїй витривалості, сміливості та вірності. Їх цінували й поважали в британських військах.

Історія цієї породи почалася ще в 1853 році, коли британські заводчики вирішили створити собаку, яка б поєднувала мисливські навички, вміння плавати та гостре чуття. Результатом експериментів зі схрещуванням оттерхаунда і чорного з підпалинами тер’єра став новий тип собаки — витривалий, уважний до запахів і чудовий плавець.

Спочатку цих собак називали утерсайдами або бінглі тер’єрами. Вони швидко здобули популярність не лише серед мисливців, а й серед звичайного населення. Уперше порода була представлена на виставці собак у 1864 році. А свою нинішню назву — «ердельтер’єр» — порода отримала в 1880 році з легкої руки відомого кінолога Делзіела. Офіційно ж Британський Кеннел Клуб визнав цю назву лише в 1886 році.

Ердельтер'єр — це собака великого розміру з гармонійно складеним тілом, добре розвиненою мускулатурою та коротким хвостом. Має глибоку грудну клітку, подовжену шию та невеликі вуха, які акуратно звисають уздовж голови. Шерсть у цієї породи щільна, середньої довжини та жорсткої текстури.

Ердельтер’єр — активний і життєрадісний пес, який потребує багато руху та уваги. Його енергійна натура вимагає від власника чітко планувати день так, щоб улюбленець мав достатньо часу на прогулянки. Проте звичайної прогулянки замало — ердельтер’єру потрібні фізичні навантаження, ігри та жива комунікація з господарем.

Спілкування з власником — ключовий момент у вихованні цієї породи. Вони не лише полюбляють бути поруч, а й проявляють жвавий інтерес до всього навколо: бігають за запахами, обожнюють копати землю. Якщо ви мешкаєте в приватному будинку, приготуйтеся до того, що ваш газон може стати полем для «розкопок». Багато досвідчених власників переконані, що забороняти копати — марна справа. Це інстинкт, закладений на генетичному рівні.

Краще направити цей потяг у правильне русло — облаштуйте спеціальну ділянку, де пес зможе копати без шкоди для вашої ділянки. Така діяльність, як і можливість поганятися в парку за запахами, — природна потреба ердельтер’єра.

Пес цієї породи може проявляти самостійність і не завжди реагувати на команди. Часом він занадто збуджений або прагне привернути увагу до себе, але це не агресія — це спосіб розрядки надлишкової енергії. В іншому випадку, якщо надовго залишити його на самоті, собака може почати псувати меблі або влаштовувати безлад у домі. Тому ердельтер’єру необхідні як фізичні навантаження, так і емоційна взаємодія з людьми.

У ставленні до дітей ця порода досить доброзичлива — з задоволенням грає та проводить час разом. Водночас важливо, щоб вигулювала собаку дитина, яка досягла хоча б 14-річного віку — молодші можуть не впоратися з незалежним характером тварини. До незнайомців ердельтер’єри зазвичай ставляться нейтрально, без агресії.

Це чудовий компаньйон для активної родини, який однаково добре почуватиметься як у місті, так і на природі. Ердельтер’єр стане вірним другом, товаришем у подорожах або навіть напарником на полюванні. Хоча іноді їх тримають як охоронців, варто пам’ятати, що це не спеціалізована сторожова порода, і краще для охорони обирати собак, виведених саме для цієї мети.

Ердельтер'єр — активна і розумна порода, яка потребує систематичного виховання та дресирування. Це необхідно не лише для формування врівноваженого характеру й розвитку слухняності, а й для того, щоб направити надлишок енергії в правильне русло.

Власнику важливо бути послідовним і наполегливим, але тренування мають бути різноманітними — одноманітність швидко набридає ердельтер'єру, і тоді доведеться змушувати його до занять.

Під час виховання важливо дотримуватись балансу: з одного боку — бути вимогливим, а з іншого — не надто суворим. Терпіння та гарне почуття гумору стануть у пригоді.

Ердельтер'єр добре засвоює як базові команди, що є обов’язковими, так і складніші елементи — усе залежить від ваших цілей. Ця порода часто бере участь у різних змаганнях і виставках, демонструючи свої здібності у спортивних і шоу-дисциплінах.

Догляд за шерстю ердельтер'єра передбачає регулярне вичісування — достатньо одного-двох разів на тиждень. Не забувайте підтримувати чистоту вух вашого улюбленця та щодня протирати очі, видаляючи накопичення. Кігті варто підстригати приблизно тричі на місяць, а купати собаку рекомендується щонайменше раз на тиждень.

Як і інші породи собак, ердельтер'єр може бути схильний до деяких захворювань, серед яких:

• дисплазія тазостегнового суглоба – генетична хвороба;
• алергії різного типу;
• гіпотиреоз;
• прогресуюча атрофія сітківки ока;
• пупкова грижа;
• хвороба фон Віллебранда;
• геморагічний гастрит;
• рак.