Таністрофей

Опис

Таністрофей (лат. Tanystropheus) — це незвичайна доісторична істота, що жила в тріасовому періоді близько 242–230 мільйонів років тому. Її головною відмінністю була аномально довга шия, яка могла дорівнювати довжині тіла або навіть перевищувати її. Таністрофеї належали до вимерлого ряду архозаврів і, ймовірно, були проміжною формою між наземними та морськими рептиліями.

Тіло таністрофея було відносно коротким, але м’язистим, із потужними задніми кінцівками та коротшими передніми. Череп був витягнутим, із гострими зубами, пристосованими для ловлі слизької здобичі. Загальна довжина тіла сягала до 6 метрів, з яких приблизно 3 метри припадали на шию. Незважаючи на незвичні пропорції, шия складалася лише з 12–13 видовжених хребців.

Історія відкриття

Скам’янілості таністрофея були вперше виявлені в середині XIX століття в Європі. Першими були знайдені шийні хребці, які тоді викликали здивування в палеонтологів. Спершу їх помилково класифікували як кістки морського змія або навіть птаха. У 1852 році швейцарський палеонтолог Герман фон Мейєр дав істоті назву Tanystropheus, що в перекладі з грецької означає «довгий вигин» або «розтягнутий хребет».

Згодом було знайдено багато інших решток таністрофеїв на території сучасної Швейцарії, Італії, Німеччини, а також в Ізраїлі та Китаї. Особливо добре збережені зразки були знайдені на відомій пам’ятці Монте-Сан-Джорджо у Швейцарії — об’єкті Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Спосіб живлення

Вважається, що таністрофей був хижаком, пристосованим до ловлі риби та інших морських мешканців. Його довга шия дозволяла засовувати голову глибоко у водойму, залишаючись при цьому майже непомітним для потенційної здобичі. Це давало йому явну перевагу при полюванні на риб, кальмарів і дрібних амфібій.

Деякі науковці припускають, що таністрофей міг сидіти в засідці біля берега, витягуючи шию у воду та чекаючи на жертву. Проте існує й альтернативна теорія — що він проводив значну частину часу у воді, плаваючи за допомогою хвоста, подібно до сучасних крокодилів або морських змій.

Наукові факти

Дослідження будови шийних хребців показало, що шия таністрофея була досить жорсткою та мала обмежену гнучкість, що спростовує гіпотезу про її активне використання в рухах. Така анатомія робила неможливими різкі рухи шиєю, а отже, вона, ймовірно, служила як подовжений інструмент для пасивного полювання, а не для боротьби чи маневрування.

Аналіз вмісту шлунків деяких скам’янілостей дозволив зробити висновки про раціон таністрофеїв. У них були виявлені лусочки й кістки риб, а також дрібні безхребетні, що підтверджує їхній водний спосіб життя. Також були помічені відмінності між дорослими й молодими особинами — молодняк, імовірно, вів наземний спосіб життя, тоді як дорослі поступово переходили до водного середовища.

Наявність спеціалізованих сенсорних органів в області черепа, подібних до бічної лінії у риб, дає підстави вважати, що таністрофей міг уловлювати вібрації у воді, що робило його ефективним мисливцем навіть із посереднім зором.

Цікаві факти

• Таністрофей часто з’являється в науково-популярних фільмах і ілюстраціях завдяки своїй екзотичній зовнішності.
• Незважаючи на зовнішню схожість із динозаврами, таністрофей не є їхнім прямим родичем — він належить до окремої групи архозаврів.
• Довгий час науковці сперечалися, як саме трималася шия таністрофея — горизонтально, вертикально чи у воді. Сучасні моделі показують, що вона, швидше за все, витягувалася горизонтально для полегшення полювання.
• Скам’янілості таністрофея знайдені на кількох континентах, що свідчить про широку географію його поширення.
• У 2020 році вчені за допомогою комп’ютерної томографії реконструювали череп таністрофея та дійшли висновку, що він міг харчуватися як у воді, так і на суші, але перевагу надавав прибережним зонам.

Середовище існування

Таністрофей мешкав у прибережних районах давнього океану Тетіс, який омивав території майбутньої Європи, Близького Сходу та Азії. Там існували мілководдя, багаті на морську фауну, ідеальні для засадного хижака. Також у районі сучасних Альп було багато лагун, де знаходили притулок молоді особини.

Сучасне значення

Таністрофей є надзвичайно важливим для палеонтології, адже його унікальна будова допомагає краще зрозуміти еволюцію хребетних, адаптацію до водного середовища та розмаїття форм життя тріасового періоду. Він також є чудовим прикладом того, як зовнішній вигляд може ввести в оману при визначенні спорідненості між видами: попри схожість із динозаврами, він належить до зовсім іншої еволюційної гілки.

Таністрофей — один із найзагадковіших і найцікавіших мешканців давнього світу. Його непропорційно довга шия, життя на межі води й суші та широке поширення роблять його постійним об’єктом наукового дослідження. Робота над вивченням таністрофея триває й сьогодні, відкриваючи дедалі більше фактів про цю дивовижну істоту, що зникла понад 230 мільйонів років тому.