Анкілозавр

Опис

Анкілозавр (лат. Ankylosaurus) — один із найвідоміших та найцікавіших представників крейдяного періоду. Його назва перекладається з грецької як «зрощений ящір» — від слів ankylos (вигнутий, зрощений) і sauros (ящір). Ця рослиноїдна тварина прославилася своєю бронею, потужною булавою на хвості та загальною неприступністю, яка робила її справжнім "живим танком" серед динозаврів.

Анкілозавр жив приблизно 68–66 мільйонів років тому, у пізній крейдяний період, на території сучасної Північної Америки. Його довжина сягала 6–8 метрів, а маса — до 6 тонн. Тіло було приземистим і широким, кінцівки — короткими, але міцними. Характерною рисою анкілозавра була броня, що складалася з остеодерм — кісткових пластин, вбудованих у шкіру. Вони покривали спину, шию і навіть повіки, створюючи майже непроникний захист від хижаків.

Хвостова булава складалася зі зрощених кісток і могла використовуватись як зброя проти тиранозаврів та інших хижаків. За припущеннями палеонтологів, удари такої булави могли ламати кістки супротивника.

Історія відкриття

Анкілозавра вперше описав у 1908 році американський палеонтолог Барнум Браун. Він виявив фрагментарні рештки тварини у штаті Монтана (США), а згодом залишки знайшли й у Канаді. Відтоді анкілозавр став символом усієї групи анкілозавридів — родини броньованих динозаврів, хоча сам він є найпізнішим і найрозвиненішим представником цієї групи.

Повні скелети анкілозавра зустрічаються рідко, оскільки через велику масу тіло після смерті швидко розкладалося й розносилося хижаками. Проте знайдені черепи, броньовані пластини й хвостові булави дають змогу науковцям реконструювати його зовнішній вигляд і спосіб життя.

Спосіб живлення

Попри загрозливий вигляд, анкілозавр був мирним рослиноїдним динозавром. Його раціон складався переважно з низькорослих рослин — папоротей, хвощів, мохів і, можливо, молодих пагонів голонасінних. Його рот був оснащений роговим дзьобом, яким він зрізав рослинність. Зуби були невеликими й слабко пристосованими до жування, тому їжа переважно подрібнювалась, а не ретельно пережовувалась.

Науковці припускають, що в перетравленні їжі йому допомагала велика кишківникова система, а можливо, і симбіотичні мікроорганізми, як у сучасних травоїдних ссавців. Через низьку поживність рослинного корму анкілозавру потрібно було споживати його у великих кількостях.

Наукові факти

• Класифікація: Підряд — Thyreophora, родина — Ankylosauridae, рід — Ankylosaurus.
• Середовище існування: вологі та помірні рівнини пізнього крейдового періоду.
• Температурний режим: ймовірно, теплокровний, але підтверджень немає.
• Захист: броня з остеодерм, подібна до шкіри крокодила.
• Зір і слух: очі захищені, слух середній.

Цікаві факти

• Булава на хвості могла важити до 40 кг.
• Швидкість пересування не перевищувала 10 км/год.
• Деякі остеодерми мали сліди загоєння після травм.
• Булава використовувалась не лише для захисту, а й у внутрішньовидових боях.
• У деяких родичів була додаткова броня на шиї та плечах.
• Анкілозавр надихнув образи у поп-культурі — від покемонів до монстрів у фільмах «Парк юрського періоду».

Еволюція та родинні види

Анкілозавр — не єдиний динозавр із бронею. Він належить до підряду тиреофор, куди також входять стегозаври. Проте анкілозаври з’явилися пізніше й мали досконалішу систему захисту. Найближчі родичі анкілозавра — Euoplocephalus, Saichania, Tarchia і Pinacosaurus. Багато з них мали подібну броню, але відрізнялись розмірами, формою булави та деталями черепа.

Значення для науки

Анкілозавр є важливою моделлю для вивчення еволюції захисних механізмів у динозаврів. Його остеодерми дають змогу досліджувати терморегуляцію, регенерацію кісток і навіть соціальну поведінку. У музейній практиці анкілозавр — один із найвражаючих експонатів, а його реконструкції викликають захоплення навіть у досвідчених палеонтологів.