Сибірська кішка

Сибірська кішка — одна з найдавніших порід, історія якої налічує щонайменше тисячу років. У письмових джерелах XIII століття вже зустрічаються згадки про міцних, пухнастих кішок із північних регіонів, схожих на сучасних сибіряків. У ті часи їх можна було побачити в лісах Сибіру, поблизу сільських ринків, а також у людських оселях, де вони захищали запаси від гризунів. Ці тварини відзначалися витривалістю, самостійністю і здатністю виживати у суворих кліматичних умовах.

Перші офіційні згадки про участь сибірських котів у виставках датуються 1870 роком, а вже в 1884 році ця порода була представлена на престижній виставці в Медісон Сквер Гарден у США. Незважаючи на свою природну дикість, кішки швидко завоювали прихильність людей і стали аборигенними домашніми улюбленцями Росії.

Формування офіційного стандарту породи відбулося лише в 1987 році, що стало поштовхом до активного розведення сибірських кішок. У 1990-х роках представників цієї породи почали експортувати в Європу, США та інші країни світу, де вони здобули популярність завдяки своїй красі та привабливому характеру.

У Великобританії породу офіційно визнали у 2002 році. З того часу сибірська кішка стала улюбленицею багатьох заводчиків і власників. Вона вражає своїми великими розмірами, масивною статурою, густою водовідштовхувальною шерстю та виразними очима. Її характер — це поєднання грайливості, доброзичливості та ніжності. Сибіряки прекрасно ладнають з дітьми, іншими тваринами та швидко прив’язуються до людей, що робить їх ідеальними домашніми компаньйонами в різних куточках світу.

Сибірська кішка вражає своїм міцним тілом і величною зовнішністю. Вона не лише приваблива зовні, а й надзвичайно спритна — легко стрибає на значну висоту, що підкреслює її силу та граціозність. Представники породи мають середні або великі розміри й виділяються масивними лапами з пишною шерстю між пальцями, що робить їх особливо чарівними.

На перший погляд, сибірська кішка нагадує мейн-куна або норвезького лісового кота, проте її фігура більш округла, а мордочка має м’якіші обриси. Завдяки великій голові з плавними лініями та щільно посадженими пухнастими вухами кішка має виразний і доброзичливий вигляд. Очі великі, округлі, часто золотисті, зелені або блакитні, з пронизливим і відкритим поглядом.

Її шерсть густа, водовідштовхувальна і складається з трьох шарів, що дозволяє їй комфортно жити навіть у суворих кліматичних умовах. Характерною особливістю є так званий "комірець" навколо шиї, особливо виражений взимку. Хвіст пухнастий, середньої довжини, трохи коротший за довжину тіла, часто тримається в горизонтальному положенні.

Забарвлення шерсті дуже різноманітне — допустимі всі кольори та візерунки, за винятком сіамського. Найбільш поширеними вважаються коричневі таббі (полосаті) варіанти, які виглядають особливо природно та гармонійно.

Самиці зазвичай важать від 5 до 6 кг, тоді як самці можуть досягати 7–8 кг. Тіло сибірської кішки щільне, з добре розвиненою мускулатурою та міцною кістковою системою. Вони чудово пристосовані до активного способу життя, але водночас залишаються ніжними та прив’язаними до свого господаря.

Середня тривалість життя сибірської кішки становить 12–15 років, хоча за належного догляду деякі особини можуть прожити навіть довше.

Сибірська кішка вражає своїм розумом і здатністю швидко навчатися. Вона із задоволенням бере участь в інтерактивних іграх, зокрема в ловлі м’ячика або гри з пір’їнками на паличці. Ці кішки надзвичайно спритні, легко стрибають на великі відстані і без зусиль підіймаються на високі місця – верхівку холодильника, шафи, дверні косяки.

За своєю поведінкою сибірські кішки дещо нагадують собак. Багато з них радісно біжать до дверей, щойно чують знайомий голос господаря, і супроводжують його по всьому будинку, поки не влаштуються поруч. Вони легко запам’ятовують своє ім’я і часто відгукуються на поклик, охоче йдучи на контакт.

Асоціація любителів кішок (CFA) дотепно застерігає майбутніх власників цієї породи: «Очікуйте неочікуваного, коли ділите свій дім із сибірською кішкою». І це цілком справедливо – сибіряки мають грайливий характер і можуть здивувати своїми витівками.

Ці кішки мають урівноважений характер і чудово підходять для родин з дітьми, навіть зовсім маленькими. Вони терплячі, спокійні й здатні з розумінням ставитися до дитячої цікавості. Водночас вони залишаються активними і життєрадісними, тож стануть добрими друзями для дітей.

Сибірські кішки добре адаптуються до спільного життя з собаками, особливо якщо виросли разом. Але при знайомстві з новими тваринами важливо бути уважним – не всі собаки здатні одразу прийняти нового пухнастого сусіда.

Попри доброзичливість, сибірські кішки не завжди проявляють надмірну соціальність. Вони цілком комфортно почуваються наодинці, особливо в спокійній обстановці. Зазвичай добре ладнають із дрібними тваринами, але варто пам’ятати, що у них розвинений мисливський інстинкт. Тому будь-який контакт з іншими улюбленцями – гризунами, пташками або екзотичними тваринами – краще контролювати.

Сибірська кішка зазвичай відзначається міцним здоров’ям, але, як і багато інших порід, має схильність до певних генетичних захворювань. Якщо ви розглядаєте можливість взяти такого вихованця, варто бути обізнаним про можливі ризики. Завдяки природному відбору та розвитку в суворих кліматичних умовах, сибірські коти мають добру імунну систему, однак деякі спадкові патології все ж можуть проявлятися.

• гіпертрофічна кардіоміопатія
• дефіцит піруваткінази

Гіпертрофічна кардіоміопатія — це захворювання серцевого м’яза, при якому відбувається його потовщення, що може призводити до серцевої недостатності. Воно є одним із найпоширеніших серцевих розладів у кішок, включно з сибірськими.

Дефіцит піруваткінази — це спадкове порушення, яке впливає на функціонування еритроцитів, знижуючи їхню здатність транспортувати кисень, що може призвести до анемії. Захворювання може проявлятись у вигляді млявості, втрати апетиту або жовтяниці.

Щоб мінімізувати ризики, рекомендується купувати кошенят у відповідальних заводчиків, які здійснюють генетичне тестування батьківських пар. Також важливо регулярно проходити ветеринарні огляди, особливо якщо кішка проявляє ознаки нездужання або змін у поведінці.

Догляд за сибірською кішкою з довгою густою шерстю не викликає особливих труднощів, але потребує регулярності. Щоб уникнути звалювання шерсті та утворення ковтунів, її слід щодня вичісувати за допомогою щітки або гребінця з довгими зубцями. Особливої уваги потребує період сезонної линьки, коли шерсть випадає інтенсивніше, і частота вичісування має збільшуватися до двох разів на день.

Сибірські коти досить спокійно ставляться до води, особливо якщо звикли до купань із раннього віку. Тому при необхідності їх можна мити спеціальним шампунем для довгошерстих котів, дотримуючись рекомендованої частоти — приблизно раз на два-три місяці або рідше, залежно від ступеня забруднення.

• вичісуйте шерсть щодня, у період линьки — двічі на день
• купайте кота за потреби, використовуючи спеціальні засоби
• обрізайте кігті раз на тиждень або при потребі
• перевіряйте стан вух щотижня, очищуйте при забрудненнях
• чистіть зуби щонайменше раз на тиждень за допомогою ветеринарної пасти

Регулярний догляд сприяє не лише підтриманню естетичного вигляду сибірського кота, а й запобігає шкірним проблемам, інфекціям та захворюванням зубів. Більшість процедур не викликають у цих тварин стресу, особливо якщо вони змалку привчені до гігієнічного догляду.

Цікаві факти
1. Сибірська кішка розвивається повільно, іноді не досягаючи повного фізичного розвитку до 5 років.
2. Деякі кастровані самці можуть важити до 12 кг.
3. Сибірська кішка має давню російську історію, і порода часто згадувалася в дитячих книгах і романах.
4. Хоча не доведено, деякі дані свідчать, що шерсть сибірської кішки є гіпоалергенною.
5. Записи про породу не збереглися до 1980-х років, хоча згадки про кішок датуються 1000 р. н.е. Вони можуть бути навіть предками інших довгошерстих кішок, включаючи норвезьких лісових котів і мейн-кун.
6. Їх іноді називають сибірськими лісовими кішками або московськими довгошерстими.

Чи знаєте ви?
Сибірська кішка досить спритна, може стрибати високо, незважаючи на свої великі розміри.