Манчкін

Історія породи манчкін почалася досить несподівано — у 1983 році вчителька музики з Луїзіани, на ім'я Сандра Хоченедел знайшла на вулицях містечка Рейвілл бездомну короткошерсту кішку. Тварина, ймовірно, була вагітною, а її зовнішність вирізнялася надзвичайно короткими лапками, що одразу привернуло увагу Сандри. Вона дала кішці ім’я Блекберрі (Blackberry) і залишила її в себе.

Пізніше у Блекберрі з’явилися кошенята, серед яких був кіт Тулуз (Toulouse) — саме його нащадки і стали основою нової породи з характерною особливістю — укороченими кінцівками. Незвична зовнішність тварин швидко привернула інтерес селекціонерів і любителів котів.

Уперше кішок манчкін представили публіці на виставці у 1991 році. Вони викликали чимало дискусій: критики висловлювали занепокоєння щодо можливих проблем зі здоров’ям, зокрема з опорно-руховим апаратом, як це буває у порід собак з аналогічною особливістю лап. Проте численні дослідження і спостереження довели, що манчкіни мають активний, грайливий характер і не мають значних обмежень у русі.

Офіційне визнання порода отримала у 2003 році від Міжнародної асоціації кішок (TICA). Проте не всі фелінологічні організації досі визнають манчкіна окремою породою, частково через етичні дискусії щодо штучного закріплення мутаційних ознак.

Попри це, манчкіни продовжують завойовувати популярність у всьому світі завдяки своїй мініатюрності, чарівності та жвавому темпераменту.

Манчкіни — це відносно нова і доволі незвичайна порода котів, яка привертає увагу завдяки своїм вкрай коротким лапкам. Незважаючи на компактні розміри кінцівок, ці коти залишаються надзвичайно активними, грайливими та спритними. Їхня особливість не впливає на якість життя, а навпаки — додає чарівності та індивідуальності.

Ці тварини можуть нагадувати будь-яку іншу породу за типом тіла, забарвленням та довжиною шерсті. Манчкіни бувають як короткошерстими, так і довгошерстими, і зустрічаються в різноманітній палітрі кольорів. Зовнішній вигляд значною мірою залежить від генетичних особливостей конкретної лінії.

Хоча офіційний стандарт породи ще не остаточно закріплений, фахівці виділяють основні риси, притаманні манчкінам:

• голова широка з м’якими обрисами
• ніс невеликий, з характерним легким вигином
• вуха великі, високо посаджені
• очі великі, широко розставлені, часто виразні та блискучі
• шия коротка, міцна і мускулиста
• кінцівки короткі, але добре розвинені

У плані габаритів, самці манчкінів зазвичай важать від 3 до 5 кг, а самки — від 2 до 4 кг. Вони чудово адаптуються до життя у квартирі, мають м’який характер і добре ладнають із дітьми та іншими домашніми тваринами. Незважаючи на свій незвичайний вигляд, ці коти залишаються справжніми улюбленцями сім’ї завдяки розуму, ніжності та комунікабельності.

Манчкіни, незважаючи на свої короткі лапки, мають активний та допитливий характер. Вони із задоволенням грають у динамічні ігри, бігають по кімнаті, переслідують іграшкових мишок і пірнають у коробки. Ці кішки легко навчаються новим трюкам та командам, особливо якщо заняття проходять у формі гри та з використанням ласощів як заохочення.

Ці тварини мають доброзичливу вдачу і чудово ладнають з іншими домашніми улюбленцями, включно з собаками. Вони особливо ніжні з дітьми, охоче беруть участь у спільних розвагах і рідко проявляють агресію.

Характерною рисою манчкіна є його звичка сідати на задні лапки, наче маленький сурикат чи кролик, щоб краще роздивитися, що відбувається довкола. Така поведінка не лише викликає розчулення, а й свідчить про їхню природну цікавість та уважність.

Через особливу будову тіла манчкіни не завжди здатні здійснювати стрибки на великі висоти, як це роблять інші кішки. Наприклад, їм складно дістатися до верхньої полиці шафи. Проте це не заважає їм демонструвати свою кмітливість — вони шукають обхідні шляхи, використовуючи проміжні поверхні чи вивчаючи нові маршрути, щоб досягти мети.

Порода манчкінів вважається загалом здоровою, однак, як і в багатьох інших порід, іноді можуть виникати певні проблеми зі здоров’ям. Незважаючи на короткі лапи, які є головною фізичною особливістю цих котів, серйозних захворювань хребта у них не виявлено, що досить незвично для порід із подібною будовою тіла.

Однією з головних загроз для здоров’я манчкіна є ожиріння. Через відносно невеликі розміри та малу активність надмірна вага може швидко вплинути на загальний стан організму. Саме тому власникам варто особливо уважно стежити за харчуванням тварини, не перегодовувати її і забезпечувати фізичне навантаження, що відповідає віку та стану здоров’я.

Також манчкіни можуть бути схильні до типових для домашніх кішок захворювань, серед яких:

• гіпертрофічна кардіоміопатія
• гіпертиреоз
• панкреатит
• лордоз
• уремія
• лімфосаркома

Регулярні ветеринарні огляди, правильно підібране харчування та відповідальний догляд допоможуть знизити ризики виникнення хвороб і забезпечити котові довге, активне та здорове життя.

Шерсть манчкіна вимагає постійної уваги з боку власника. Незалежно від довжини шерсті, щоденне розчісування сприяє підтриманню її чистоти та запобігає утворенню ковтунів. Особливо ретельного догляду потребують довгошерсті особини, яким може знадобитися процедура кілька разів на тиждень. Це не лише зберігає привабливий зовнішній вигляд тварини, а й покращує циркуляцію крові та зменшує кількість випадаючої шерсті.

Окрім догляду за шерстю, важливо регулярно обрізати кігті, щоб уникнути їхнього ламання або вростання. Також необхідно слідкувати за чистотою вух, періодично очищуючи їх спеціальними засобами або серветками, призначеними для домашніх тварин. Гігієнічні процедури варто проводити спокійно і поступово, щоб не викликати у кішки стресу.

Цікаві факти
1. Порода названа на честь казкового персонажа з фільму 1939 року «Чарівник країни Оз».
2. Манчкіни також відомі як кішки коротконогі через їхні маленькі лапки.

Чи знаєте ви?
Манчкіни люблять сидіти на задніх лапках, щоб розглянути все, що їх оточує.