Бурманська кішка

Бурманська кішка, або бурма, має глибоке історичне коріння, що простягається до сіамських кішок та так званих «мідяних кішок» Бірми — сучасної М’янми. У цій країні їх вважали священними тваринами, яких утримували при храмах. Протягом століть бурманські кішки були символом статусу і належали виключно еліті, а спеціально призначені слуги дбали про їхній комфорт і безпеку.

Сучасна бурманська порода бере початок від кішки на ім’я Вонг Мао, яку в 1930 році привезли до США з Бірми. Цю кішку схрестили з американським сіамцем, що й започаткувало нову генетичну лінію. У подальшому американські та британські селекціонери пішли різними шляхами, розробивши відмінні стандарти для цієї породи, що досить незвично у світі фелінології.

Перші представники бурманської породи мали насичений темно-коричневий окрас, який називали «соболь». Зараз бурми зустрічаються в різноманітних кольорах — серед яких блакитний, шампань, платиновий та черепаховий. Однак не всі з них визнаються офіційно, адже стандарти кольору різняться в залежності від фелінологічної організації.

Порода була визнана Асоціацією любителів кішок (CFA) у 1936 році, а згодом і британською GCCF у 1952-му. Завдяки своєму граційному вигляду, розумному погляду і прив’язаності до людини бурманські кішки завоювали велику популярність у Великій Британії, США, Австралії та багатьох інших країнах.

Бурма славиться своєю комунікабельністю, глибоким голосом, яскраво вираженою емоційністю та здатністю формувати міцні зв’язки з людьми. Це одна з тих порід, яка поєднує в собі екзотичну зовнішність і характер справжнього компаньйона.

Бурманська кішка — це елегантна, міцна та граційна порода, яка приваблює не лише характером, але й розкішною, блискучою шерстю. Вона є однією з найбільш упізнаваних завдяки компактній статурі та незвичайному поєднанню витонченості й фізичної сили.

Представники цієї породи мають середній розмір, але важать більше, ніж здається на перший погляд. Це обумовлено щільною кістковою структурою і вираженою мускулатурою, що створює відчуття справжньої сили в компактному тілі.

У світі існують два основних типи бурманських кішок — британська та американська. Вони відрізняються зовнішністю, хоча мають спільне походження. Британська бурма має витягнуте, струнке тіло, клиноподібну голову, великі загострені вуха і мигдалеподібні очі. Американський тип виглядає більш округло: обличчя кругле, вуха ширші біля основи, а очі — великі й круглі.

Дорослі самці бурманських кішок зазвичай важать від 4 до 6 кг, а самки — від 3 до 5 кг. Їх висота коливається в межах 25–30 см. У середньому бурми живуть близько 15–16 років, хоча з належним доглядом можуть дожити і до 18 років.

Шерсть бурманської кішки коротка, тонка та прилягає до тіла, створюючи ефект глянцевої поверхні. Її легко розчісувати, і вона майже не потребує складного догляду. Окрас у бурми суцільний, рівномірно розподілений по всьому тілу.

Американський тип зазвичай представлений такими кольорами

• соболиний (глибокий темно-коричневий або майже чорний)
• блакитний (сірий із голубим відтінком)
• платиновий (ліловий із сріблястим відтінком)
• шампанське (відтінок кави з молоком)

Британський тип бурми частіше має такі варіації забарвлення

• ліловий
• коричневий
• шоколадний
• черепаховий

Обидва типи бурманських кішок мають схожий характер — товариський, грайливий і ласкавий. Вони дуже орієнтовані на людину, постійно шукають уваги та активно проявляють емоції за допомогою вокалізації. Їх голос м’який і мелодійний, а здатність спілкуватися за допомогою звуків робить їх надзвичайно виразними у стосунках з людьми.

Бурманська кішка — це надзвичайно товариська й орієнтована на людину порода, яка миттєво завойовує серця своїх господарів. Ці тварини прагнуть тісного емоційного зв’язку та активно шукають уваги як від людей, так і від інших домашніх улюбленців.

Представники породи відомі своєю ласкавістю, жвавим характером і бажанням бути в центрі подій. Бурми не люблять залишатися на самоті — їм необхідна компанія та участь у сімейному житті. Вони із задоволенням супроводжуватимуть господарів у щоденних справах, обожнюють бути «поруч» і можуть навіть слідувати за вами з кімнати в кімнату.

Природжена комунікабельність робить бурманських котів чудовими компаньйонами. Вони швидко адаптуються в сім’ях з дітьми, легко знаходять спільну мову з іншими котами та навіть з собаками. Їм подобається грати, розмовляти, досліджувати нове середовище — вони завжди готові до взаємодії та пригод.

Цим кішкам необхідно забезпечити цікаве дозвілля, інакше вони можуть занудьгувати. Інтелектуальні іграшки, інтерактивні заняття та спілкування з людьми допомагають підтримувати їх емоційний баланс.

Завести бурму — це немов запросити до дому живу іскру тепла, ніжності та постійної присутності. Вони не просто домашні тварини, а справжні члени родини. Але будьте обережні: ця порода здатна настільки глибоко проникнути у ваше життя, що одного дня ви усвідомите — вже не уявляєте дім без її бархатистого погляду і хвоста, що ніжно обвиває вас у знак любові.

Бурманська кішка при належному догляді та якісному харчуванні може жити в середньому 15–16 років, хоча трапляються і справжні довгожителі. Наприклад, в Австралії одна представниця цієї породи прожила аж 27 років, ставши справжнім рекордсменом.

Як і багато інших чистопородних кішок, бурми можуть мати певні генетичні схильності до хвороб. Майбутнім власникам важливо знати про ці ризики, щоб своєчасно вживати профілактичних заходів і забезпечити своєму улюбленцю довге та здорове життя.

• гіпокаліємія
• гангліозидоз
• амілоїдоз
• чутлива шкіра (котяча гіперестезія)

Правильно підібраний раціон із високоякісного корму сприяє зміцненню імунітету та зменшує ризик розвитку деяких захворювань. Регулярні профілактичні огляди у ветеринарній клініці допомагають своєчасно виявити проблеми зі здоров’ям і вжити необхідних заходів ще до появи симптомів.

Не менш важливою є вакцинація — дотримання графіка щеплень забезпечить надійний захист від інфекційних хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для організму кішки.

Бурманська кішка вирізняється короткою, шовковистою шерстю, яка майже не линяє, тому не потребує складного догляду. Щоденне легке розчісування спеціальною рукавичкою або м’якою щіткою допоможе зберегти її блиск та усунути залишки пилу чи відмерлі волоски. Це також сприятиме покращенню кровообігу та зміцненню зв'язку між господарем і улюбленцем.

Окрім догляду за шерстю, важливо регулярно підстригати кігті, бажано раз на два тижні, щоб уникнути їхнього надмірного відростання та можливих ушкоджень меблів. Також варто щотижня перевіряти вуха: якщо вони виглядають забрудненими, акуратно протріть їх ватним тампоном, змоченим у спеціальному лосьйоні для чищення вух тварин. Очі бурманської кішки можуть злегка сльозитися — у такому випадку досить протирати їх чистою вологою серветкою без спирту.

Дотримання цих простих правил дозволить зберегти здоров’я та охайний вигляд бурманської красуні без зайвих зусиль.

Цікаві факти
1. Бурманські кішки були використані для створення трьох інших порід: тонкінської, бомбейської та бурмілла.
2. Бурманська кішка входить до п’ятірки найпопулярніших порід кішок у світі.
3. Серед відомих власників бурманської кішки — Ніколас Кейдж, який з любов’ю вихваляє цю породу і часто фотографується з нею в соціальних мережах.

Чи знаєте ви?
Кажуть, що кішки так шанують, що їм давали власних слуг, завдання яких полягало в тому, щоб дбати про них і стежити за тим, щоб їм не було ніякого лиха.